Форум Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка

Напрями діяльності державної міграційної служби України щодо регулювання міграційними процесами

Борзенко А.А., курсант
Луганський державний університет внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка

Вплив міграційної сфери на розвиток та стабільність громадянського суспільства в Україні на початку XXІ ст., як і протягом всього часу набуття нею статусу незалежної держави, був і залишається досить значним. Сучасні міграційні тенденції в контексті участі України в європейському та світовому міграційному просторі розглядаються як один із важливих чинників формування національної політики. Найсуттєвішим є те, що в найближчій перспективі його значення посилиться. Звертає на себе увагу те, що Україна, не маючи своєї власної державності, досить тривалий історичний період перебувала в складі колишнього СРСР, а тому була фактично відірвана від впливу загальноєвропейських і міжнародно-правових норм та організаційних форм державного регулювання міграційним рухом населення. Розпад же СРСР, суверенізація колишніх радянських республік, міжнаціональні конфлікти суттєво вплинули на міграційні процеси в Україні, зумовили широке поширення масових потоків біженців, репатріантів, шукачів притулку та інших суб’єктів міграційного середовища.

На сьогодні міграційними проблемами в Україні займаються декілька відомств, зокрема, Міністерство соціальної політики, Міністерство закордонних справ та Державна прикордонна служба. Основні ж питання щодо регулювання міграційними процесами, покладено на Державну міграційну службу України. ДМС України входить до системи органів виконавчої влади, та утворена для реалізації державної політики у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів [1].

Найбільш важливими напрямками діяльності міграційної служби України є: вирішення питань про надання громадянства; паспортизація населення; реєстрація місць проживання громадян; реалізація державної міграційної політики; надання статусу біженців; контроль за додержанням міграційного законодавства; протидія нелегальній міграції та інше.

Безумовно всі ці напрями мають вагоме значення для держави в цілому, але на сьогоднішній день, можна виділити найбільш актуальні питання з цих напрямків які потребують уваги, насамперед це державна політика в сфері міграції, виконання міграційного законодавства, та протидія нелегальній міграції. Щодо державної політики у сфері міграційних процесів, можна зауважити, що міжнародне співробітництво грає дуже важливу роль, та створює фундамент загальних засад головних функцій держави у питаннях міграції. Головна тенденція сучасних світових міграційних процесів це зростання швидкості переміщень населення. Вироблення дієвої міграційної політики стало для України нагальною потребою, бо через нашу країну пролягають міграційні шляхи, а її територія використовується для транзитного переміщення, тимчасового перебування трудових, а також незаконних мігрантів [2].

Міжнародне співробітництво у сфері регулювання міграційних процесів передбачає також надання притулку та захисту біженцям. У цій справі Україна керується міжнародними зобов'язаннями, гуманістичними принципами свого внутрішнього устрою, і тут багато залежить від рівня розвитку суспільства та його економічного потенціалу.

Робота з приймання та допомоги біженцям потребує комплексного підходу і скоординованих дій органів центральної та місцевої влади, громадських організацій. Проблема біженців належить до глобальних гуманітарних проблем, тому в її розв'язанні необхідні координація та співпраця на міжнародному рівні [4].

Удосконалення системи управління міграційними процесами в Україні ще з початку незалежності потребувало вироблення концептуальних підходів до їх регулювання. З метою створення належних умов для реалізації державної політики у сфері міграції, розроблена Концепція
державної міграційної політики, схвалена Указом Президента України від 30.05.2011 № 622/2011. Ця Концепція визначає напрями, стратегічні завдання державної міграційної політики України, принципи і пріоритети діяльності державних органів у сфері міграції, напрями вдосконалення її законодавчого та інституціонального забезпечення, а також механізми реалізації Концепції. Концепція спрямована на забезпечення ефективного державного управління міграційними процесами, створення умов для сталого демографічного та соціально-економічного розвитку держави, підвищення рівня національної безпеки шляхом запобігання виникненню неконтрольованих міграційних процесів та ліквідації їх наслідків, узгодження національного законодавства у сфері міграції з міжнародними стандартами, посилення соціального і правового захисту громадян України, які перебувають або працюють за кордоном, створення умов для безперешкодної реалізації прав, свобод, законних інтересів мігрантів і виконання ними передбачених законодавством обов'язків, забезпечення повноти використання інтелектуального та трудового потенціалу таких осіб, додержання принципів захисту інтересів України [3]. Ця концепція «закликає» мобілізувати на виконання поставлених завдань усі сили суспільства, чітко орієнтує органи державної виконавчої влади та місцевого самоврядування, а також неурядові організації, пресу та громадськість.

Щодо удосконалення законодавства в сфері міжнародного співробітництва, його слід розглядати в контексті застосування, контролю виконання. Органи міграційної служби повинні активніше відстежувати й забезпечувати виконання законодавства щодо біженців, реалізацію їхніх гарантованих законом прав.

Сьогодні здебільшого зв'язок органу міграційної служби з біженцем припиняється, щойно приймають рішення за його заявою. Особи, яким відмовлено в наданні статусу, назавжди зникають із поля зору міграційної служби. Тих, хто набув статусу, після оформлення відповідних документів, також залишають напризволяще. Ця проблема і на сьогодні залишається актуальною [5].

Стосовно питань протидії нелегальній міграції, Державна міграційна служба здійснює відповідно до закону державний контроль за дотриманням законодавства у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, у випадках, передбачених законодавством, притягає порушників до адміністративної відповідальності. Це питання на сьогодні є також дуже важливим, бо дуже багато мігрантів які прибувають в Україну, мають проблеми з оформленням, та вчасним переоформленням документів. В цій сфері, Державна міграційна служба, так би мовити заручається допомогою органів внутрішніх справ, що підвищує виконання контрольної функції в цілому [1].

На фоні усіх напрямків діяльності Державної міграційної служби, все ж таки більш вагомими є функції по створенню держаної політики у сфері міграції, протидії нелегальній міграції, та контролю за додержанням міграційного законодавства. Бо насамперед від того яка політика ведеться державою у цій сфері, буде залежати стан контролю над усіма іншими напрямками, зокрема додержання норм, розробкою програм протидії нелегальній міграції, правосвідомісті населення в цій сфері та багато іншого. На сьогоднішній день, проблемних питань у тих чи інших напрямах діяльності міграційної служби існує досить багато, але законодавство поступово вдосконалюється шляхом більш тісного зв’язку з іншими країнами, обміну досвідом та іншими вагомими факторами, що призводить до часткового їх вирішення.

Перелік використаних джерел:

1. Положення про Державну Міграційну службу України: Указ Президента України від 06 листопада 2011 р. № 405/2011 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/405/2011
2. Москаль Г. Напрями вдосконалення міжнародного співробітництва України у сфері регулювання міграційних процесів // Віче.- 2012. - № 20.- с. 33.
3. Концепція державної міграційної політики: Указ Президента України від 30.05.2011 № 622/2011. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua
4. Москаль Г. Система міжнародно- правових актів регулювання міграційних процессів// Віче- 2012.- № 13.- с.42-44.
5. Голос України.- 2003.- 17 жовтня № 196 (3196). – [Електронний ресурс].-Режим доступу: http://www.golos.com.ua/pdf_file/tnmofslp.smz