Відправлено: 12.05.14 09:33. Заголовок: Константінов С.Ф., АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВИЙ ЗАХИСТ ПРАВ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ

УДК: 322.12(477)

АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВИЙ ЗАХИСТ ПРАВ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ

Константінов С.Ф., д.ю.н., професор
учений секретар Вченої ради Національної академії внутрішніх справ

Розглядаються питання захист прав інтелектуальної власності адміністративним законодавством.
Ключові слова: адміністративно-правовий захист прав інтелектуальної власності.

Рассматриваются вопросы защиты прав интеллектуальной собственности административным законодательством.
Ключевые слова: административно-правовая защита прав интеллектуальной собственности.

Questions of intellectual property rights by administrative law.
Keywords: administrative and legal protection of intellectual property rights.

В продовж останнього десятиліття в світі стрімкими темпами розвинулося інформаційне суспільство, підвищивши роль інформації у всіх сферах життєдіяльності. От і для України настав період переходу до ринкових відносин, а тому й система законодавства повинна трансформовуватися під світовий рівень. Це також відноситься і до правових норм, що регулюють створення, правову охорону і використання продуктів інтелектуальної творчості. З’явилися нові об’єкти, які охороняються законом, і які є наслідком зміни ставлення до продуктів інтелектуальної діяльності людини, вони стали більш “ринковими”, а самі продукти інтелектуальної діяльності усе більш чіткіше здобувають риси товару (продукту інтелектуальної праці, створеного для функціонування його на ринку). [1]
Як наслідок, поняття “інтелектуальної власності” стало правовим поняттям і привернуло «конституційну увагу». Стаття 54 Конституції України, що має пряму дію, гарантує кожному волю творчості і передбачає охорону інтелектуальної власності законом. Звичайно, поняття “інтелектуальна власність” не збігається з поняттям власності в класичному її розумінні. Однак, вона по-своєму значенню цілком вдало характеризує приналежність і сутність результатів (продуктів) інтелектуальної творчості.
Зумовлена необхідність створення в Україні ефективної системи охорони прав інтелектуальної власності викликана вимогою часу. Проголошений Україною курс на інтеграцію до Європейського Союзу і вступ до Світової організації торгівлі, потребує забезпечення захисту прав на об’єкти авторських і суміжних прав та об’єктів промислової власності на рівні, який існує в економічно розвинених країнах. Тому, важливість правового захисту повинна розумітися на міжнародному рівні.
В Українському законодавстві сфера інтелектуальної власності регулюється нормами Конституції України, Цивільного, Кримінального, Митного, Господарського кодексів України, Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КпАП ), спеціальними законами і підзаконними нормативними актами. Зокрема, ч. 4 ст. 13 Конституції передбачено, що держава забезпечує захист прав усіх суб’єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб’єкти права власності рівні перед законом. Частиною 1 ст. 41 Конституції передбачено право кожного володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Згідно з ч. 1 ст. 54 Конституції громадянам гарантується свобода літературної, художньої, наукової творчості та захист інтелектуальної власності, їхніх авторських прав, моральних і матеріальних інтересів, що виникають у зв’язку з різними видами інтелектуальної діяльності. Відповідно до ч. 2 цієї статті кожний громадянин має право на результати своєї інтелектуальної, творчої діяльності, ніхто не може використовувати або поширювати їх без його згоди, за винятками, встановленими законом. [2]
Теоретично в Україні існують нормативні акти, за допомогою яких захищаються та регулюються права авторів, проте, аналіз адміністративних справ засвідчив, що протоколи про адміністративні правопорушення, відповідальність за які передбачена статтями 51-2 та 164-9 КпАП, складаються, як правило, уповноваженими на те особами, перелік яких наведено у ст. 255 КпАП, а саме:
-за ст. 51-2 КпАП - посадовими особами органів внутрішніх справ та органів державної податкової служби; державними інспекторами з питань інтелектуальної власності, а також із охорони прав на сорти рослин;
-за ст. 164-9 КпАП - посадовими особами органів внутрішніх справ; державними інспекторами з питань інтелектуальної власності.
Особливість ст. 51-2 КпАП полягає в тому, що її нормами передбачено як адміністративну відповідальність за вчинення незаконних дій з об’єктами права інтелектуальної власності, так і захист інтересів суб’єктів, право інтелектуальної власності яких порушено такими діями. [3]
У зв’язку з тим, що правовідносини щодо окремих груп об’єктів права інтелектуальної власності регулюються спеціальними законами, при провадженні в адміністративній справі слід керуватися положеннями того спеціального закону, яким передбачено охорону особистих немайнових і майнових прав авторів та їхніх правонаступників (права, пов’язані зі створенням та використанням творів науки, літератури і мистецтва), і прав виконавців, виробників фонограм і відеограм та організацій мовлення, а також прав винахідників. [4]
Незаконним використанням об’єкта права інтелектуальної власності вважається оприлюднення, опублікування, відтворення, розповсюдження без згоди автора (власника патенту чи свідоцтва**) літературного або художнього твору, фонограми, відеограми, аудіовізуальних творів, передачі організації мовлення, комп’ютерної програми, бази даних, наукового відкриття, винаходу, корисної моделі, промислового зразка, знака для товарів і послуг, топографії інтегральної мікросхеми, раціоналізаторської пропозиції, сорту рослин тощо [5];
Виходячи зі статті закону практична діяльність осіб які уповноважені складати протоколи, щодо порушення прав інтелектуальної власності повинна полягати у недопущенні порушень, а саме :
-вивчення оперативної обстановки в регіоні (перевірка муз. магазинів, ринків і т.д.)
-візуальним спостереженням, розвідопитуваннями неважко виявити факти роздрібної торгівлі контрафакіною продукцією.
-необхідно встановити основних імпортерів, виробників та розповсюджувачів контрафактної продукції.
Оскільки проблеми охорони інтелектуальної власності сьогодні вийшли в світі на перший план і стали вже не просто юридичними або комерційними питаннями. Унаслідок всеосяжної інтелектуалізації сучасної світової економіки вони дедалі більше стають політичною проблемою, пов’язаною з економічною безпекою та вимагають стратегічних підходів до їх вирішення.
Для запобігання незаконного використання інтелектуальної власності необхідно враховувати ступінь складності доказової бази. Важливими завданнями в цій галузі є забезпечення належного рівня координації діяльності міністерств і відомств шляхом регулярного проведення засідань Міжвідомчого комітету з проблем захисту прав на об’єкти інтелектуальної власності, а також ухвалення постанови про створення в міністерствах і відомствах структурних підрозділів із питань інтелектуальної власності, також актуальним питанням є проведення в українських ЗМІ широкомасштабної освітньої кампанії, спрямованої на формування в населення України правової культури, поваги до інтелектуальної власності й надання йому базових знань про права власників інтелектуального продукту й механізми його охорони, зокрема за кордоном.

Література
1. Вісник Київського Національного Університету імені Тараса Шевченка (Юридичні науки 63-64/2005).
2. Конституція України.
3. Кодекс України про адміністративні правопорушення (КУпАП).
4. Узагальнення застосування судами законодавства у справах про адміністративні правопорушення у сфері інтелектуальної власності (статті 512, 164-9 КУпАП), дата прийняття: 2006.01.01 Верховний Суд України.
5. Закон України «Про авторське право і суміжні права».
6. Судова практика «Захист інтелектуальної власності» 2007 р.