Форум Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка

УДК 342.924:351.74

ДО ПИТАННЯ ПРО МІСЦЕ АДМІНІСТРАТИВНОГО ЗАТРИМАННЯ
У СИСТЕМІ АДМІНІСТРАТИВНО-ПРИМУСОВИХ ЗАХОДІВ

Чучман А.Б.
(Луганський державний університет
внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка)

У роботі уточнено місце адміністративного затримання серед інших заходів адміністративного припинення правопорушень. Досліджено зв'язок адміністративного затримання із заходами адміністративного попередження правопорушень та адміністративними стягненнями.
Ключові слова: адміністративне затримання, адміністративний примус

В работе уточнено место административного задержания среди других мер административного пресечения правонарушений. Исследована связь административного задержания с мерами административного предупреждения правонарушений и административными взысканиями.
Ключевые слова: административное задержание, административное принуждение

In this work, refined place of administrative detention, among other measures of administrative punishment of offenses. The relation of administrative detention measures to prevent offenses and administrative penalties is investigated.
Keywords: administrative detention, administrative enforcement

В умовах проведення адміністративної реформи в Україні, що передбачає реалізацію принципу пріоритету прав і свобод громадянина, а також втілення ідеї сервісної функції адміністративних органів держави, залишається актуальним питання оптимізації системи заходів адміністративного примусу. Показовим прикладом одного з таких заходів є адміністративне затримання, значну частину повноважень із застосування якого покладено на органи внутрішніх справ (дали – ОВС). Останнім часом норми адміністративного права, які передбачають підстави та порядок застосування даного заходу примусу, зазнали певних змін. Враховуючи увагу до адміністративного затримання з боку законодавця, а також особливе значення цього заходу з точки зору дотримання прав та свобод громадян, пропонуємо дослідити систему адміністративно-примусових заходів через визначення в ній місця адміністративного затримання та встановлення відповідних зв’язків з іншими адміністративно-примусовими заходами.
В юридичній науці неодноразово робилися спроби встановлення зв’язків адміністративного затримання з іншими видами адміністративного примусу. Значну даному питанню увагу приділяли такі автори, як О.М. Бандурка, І.П. Голосніченко, С.Т. Гончарук, Д.П. Калаянова, Т.О. Коломоєць, А.Т. Комзюк та інші вчені. Проте, більшість досліджень зазначених авторів здійснювалося в процесі аналізу всієї системи заходів адміністративного примусу. Саме тому завданням нашого дослідження є встановлення співвідношення адміністративного затримання з заходами адміністративного попередження правопорушень, заходами адміністративного припинення правопорушень та заходів адміністративного стягнення.
Характерною особливістю адміністративно-попереджувальних заходів є їх профілактичний, запобіжний характер, який виявляється у попередженні, профілактиці правопорушень, а також підтримці правопорядку за надзвичайних обставин, оскільки загроза суспільним і особистим інтересам може виникнути не тільки внаслідок вчинення правопорушення, а й внаслідок стихійного лиха, дій душевно хворих та малолітніх осіб тощо. В більшості випадків ця група пов’язана з адміністративним затриманням. А саме адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі тісно пов’язан с таким заходом припинення як адміністративне затримання, і має тісний взаємозв’язок. Згідно з положеннями ст.3 Закону України «Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі», адміністративний нагляд здійснюється міліцією стосовно осіб: засуджених до позбавлення волі за тяжкі, особливо тяжкі злочини або засуджених два і більше разів до позбавлення волі за умисні злочини, якщо під час відбування покарання їх поведінка свідчила, що вони вперто не бажають стати на шлях виправлення і залишаються небезпечними для суспільства; засуджених до позбавлення волі за один із злочинів, пов'язаних з незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів. У разі встановлення такого нагляду, уповноважені працівники міліції зобов'язані систематично контролювати поведінку зазначеної категорії осіб, запобігати порушенню ними громадського порядку та прав інших громадян та припиняти їх, проводити розшук осіб, які уникають від адміністративного нагляду [1]. При порушенні правил адміністративного нагляду, міліція, керуючись Наказом МВС України від 04.11.2003 № 1303/203 «Про затвердження Інструкції про організацію здійснення адміністративного нагляду за особами, звільненими з місць позбавлення волі», має право затримувати і доставляти піднаглядних у приймальники-розподільники, чергові частини міськ-, райвідділів з метою оформлення відповідних матеріалів про адміністративне правопорушення [2].
Крім цього, слід звернути увагу на основи законодавства України про охорону здоров'я, що передбачають можливість застосування заходів адміністративного попередження органами і закладами охорони здоров'я, зокрема, у вигляді примусового медичного огляду або примусової госпіталізації, а також проведенням карантинних заходів, усунення осіб, що є носіями збудників інфекційних захворювань, небезпечних для населення, від роботи та іншої діяльності, яка може сприяти поширенню інфекційних хвороб, обов'язкових медичних оглядів, профілактичних щеплень, лікувальних та карантинних заходів, спеціальних заходів профілактики та лікування у примусовому порядку соціально небезпечних захворювань (туберкульоз, психічні, венеричні захворювання, СНІД, лепра, хронічний алкоголізм, наркоманія), а також карантинних захворювань. Якщо хтось з цих осіб не виконує вимоги, передбачені попереджувальними заходами медичного чи карантинного характеру, ОВС мають право затримувати цих осіб на підставі Закону України «Про міліцію» [3].
Доцільно приділити увагу також такому попереджувальному заходу, як перевірка документів. Так, працівники міліції мають право перевіряти у громадян документи, що посвідчують їх особу, при підозрі у вчиненні правопорушення, а також інші документи, необхідні для з'ясування питання щодо додержання правил, нагляд і контроль за виконанням яких покладено на міліцію. Якщо при перевірці документів у особи, яка вчинила правопорушення, виявлено підробку, або особа не може назвати свої паспортні дані, її затримують на місці та доставляють в ОВС для встановлення особи та складання відповідних матеріалів справи про адміністративне правопорушення.
Заходи адміністративного припинення характеризуються насамперед тим, що їх застосування обумовлено реальною протиправною ситуацією та спрямовано на припинення, переривання відповідної ситуації, встановлення особи правопорушника, забезпечення в подальшому з’ясування всіх обставин справи й застосування до правопорушника адміністративних стягнень. Найближчий за своїм змістом до адміністративного затримання захід припинення – доставлення, має багато спільних рис з адміністративним затриманням, головні з яких – підстави і мета цих заходів. В обох випадках підставою їх застосування може бути лише наявність у діянні громадянина ознак адміністративного правопорушення.
З метою складання протоколу про адміністративне правопорушення в разі неможливості оформити його на місці, якщо його складання є обов’язковим, а також для встановлення правопорушника, ст.259 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП) передбачена можливість доставлення порушника у встановлене законом місце. І хоча в законодавстві відсутня пряма вказівка на те, що доставлення правопорушника пов’язане з припиненням правопорушення, уявляється, що зазначений аспект даного заходу не викликає сумнівів. Крім того Статут патрульно - постової служби міліції України (п.250) прямо визначає мету доставлення в ОВС особи, яка вчинила адміністративне правопорушення: припинення протиправної дії і забезпечення притягнення особи до відповідальності. Отже, доставлення правопорушника за своїм обсягом слід визначити як складову частину адміністративного затримання.
Також ми можемо стверджувати, що адміністративне затримання, крім доставлення правопорушника в ОВС, пов’язане з особистим оглядом і оглядом речей. Наприклад, у Статуті патрульно-постової служби, а саме в положеннях п.239 зазначено, що огляд зовнішнього одягу, речей злочинця та особи, затриманої за підозрою у вчиненні злочину або при скоєнні правопорушення, є попереджувальним заходом, спрямованим на забезпечення особистої безпеки міліціонера, що ставить перед собою ціль вилучення зброї та інших предметів у затриманого, які можуть бути використані ним для нападу на міліціонера та інших громадян. Тобто огляд речей і особистий огляд належать до заходів адміністративного припинення як і адміністративне затримання, та мають спільну мету, спрямовані на забезпечення можливості притягнення особи, яка скоїла адміністративний проступок, до адміністративної відповідальності, а тому взаємопов’язані між собою.
Серед заходів адміністративної відповідальності, найбільш тісно пов’язане з адміністративним затриманням таке стягнення, як адміністративний арешт. Це – найсуворіший вид адміністративного стягнення, що застосовується лише у виняткових випадках за окремі види адміністративних правопорушень на строк до 15 діб і полягає у триманні правопорушника в умовах ізоляції від суспільства. Даний захід відповідальності встановлено за адміністративні правопорушення, що за ступенем громадської безпеки наближається до злочинів. Він є найбільш суворим з усіх видів адміністративних стягнень. Тому арешт застосовується лише у виняткових випадках за окремі види адміністративних правопорушень при адміністративному затриманні. Цією ж обставиною пояснюється встановлення можливості застосування даного виду стягнення тільки в альтернативних санкціях. Відповідно до статті 32 КУАП, адміністративний арешт призначається тільки районним, районним у місті, міським чи міськрайонним судом (суддею) на термін до 15 діб. Крім цього, адміністративний арешт також передбачений за ухилення особи від відбування виправних робіт, застосованих за вчинення дрібного хуліганства (ст. 325 КУАП), та як наслідок ухилення особи від відбування громадських робіт (ст. 321-4 КУАП)[6].
Отже, на основі викладеного можна зробити висновок, що адміністративне затримання як захід припинення займає ключове місце у системі адміністративно-примусових заходів, оскільки має спільний зв'язок з іншими заходами примусу як припиняючого, так і попереджувального й карального характеру.
Література:
1. Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі: Закон України від 01.12.1994 №264/94// Відомості Верховної Ради України. – 1994. – №52. – Ст.455.
2. Про затвердження Інструкції про організацію здійснення адміністративного нагляду за особами, звільненими з місць позбавлення волі: Наказ МВС України від 04.11.2003 № 1303/203// Офіційний вісник України. – 2004. – №2. – Т.2. – Ст.103.
3. Основи законодавства України про охорону здоров'я: Закон України від 19.11.1992 № 2801-XII// Відомості Верховної Ради України. – 1993. – №4. – Ст.19.
4. Про затвердження Статуту патрульно-постової служби міліції України: Наказ МВС України від 28.07.1994 № 404 [Електронний ресурс]// Офіційний веб-сайт Верховної Ради України. – К., 2014. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/z0213-94
5. Про міліцію: Закон України від 20.12.1990р. №565-XII// Відомості Верховної Ради України. – 1991. – №4. – Ст.20.
6. Кодекс України про адміністративні правопорушення: науково-практичний коментар / Р.А.Калюжний, А.Т.Комзюк, О.О. Погрібний та ін. – К.: Алерта, 2010.- 684с.