Відправлено: 12.05.14 08:41. Заголовок: Горбатенко К.Г., СИСТЕМА ПРИНЦИПІВ АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРОЦЕСУ: СУЧАСНІ ПІДХОДИ

УДК 342.92

СИСТЕМА ПРИНЦИПІВ АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРОЦЕСУ: СУЧАСНІ ПІДХОДИ

Горбатенко К.Г.
(ЮК «Тамашев і партнери»)

У роботі здійснено аналіз сучасних підходів вітчизняних вчених-правознавців щодо визначення системи принципів адміністративного процесу.
Ключові слова: правові принципи, адміністративне право, адміністративний процес.

В работе осуществлен анализ современных подходов отечественных ученых-правоведов к определению системы принципов административного процесса.
Ключевые слова: правовые принципы, административное право, административный процесс.

The work implemented an analysis of modern approaches domestic legal scientists about definition for system of the principles in the administrative process.
Keywords: legal principles, administrative law, administrative process.

Всебічне наукове дослідження проблеми адміністративного процесу набуває особливої актуальності в умовах сьогодення - проведення глобальних системних перетворень у різноманітних сферах українського суспільства, у тому числі в галузі адміністра¬тивного права України, вагомою структурною складовою якого продовжує залишатись адміністративний процес.
Сьогодні адміністративний процес як підгалузь сучасного адміністративного права переживає період свого організаційного «ре-несансу», поступово трансформується увесь спектр його складових елементів та характеристик, починаючи від принципів і завершую¬чи відповідними процесуальними нормами, що визначають право¬вий інструментарій даної підгалузі адміністративного права.
Принципи адміністративного процесу, як вихідні, керівні ідеї, відповідно до яких він здійснюється, спираються на конституційні принципи діяльності органів, їх посадових осіб, відображаючи спе¬цифіку процесуальних форм діяльності [9, 57].
Як наголошують більшість науковців-адміністративістів, «...принципи адміністратив¬ного процесу, як відповідні закономірності його розвитку, основні засади та ідеї щодо функціонування цього правового інституту, ви¬вчаються в їх динаміці». Сьогодні ми вже не можемо скористуватися тим набором принципів, який представляється в роботах радянсько¬го періоду розвитку нашої держави. Нині адміністративно-правове регулювання оновлюється, і оновлюється воно на основі нових закономірностей адміністративного процесу, притаманних сучасному демократичному суспільству й державі.
Виходячи з цього, вважаємо за доцільне розглянути основні варіації систем зазначених принципів, що наводяться сучасними українськими вченими-адміністративістами. Так, В.К. Колпаков пропонує такі принципи адміністративного процесу: законність, охо¬рона інтересів держави й особи, публічність або офіційність, само¬стійність і незалежність у прийнятті рішень, об'єктивна (матеріальна) істина, гласність, рівність учасників процесу перед законом, швид¬кість та економічність, здійснення процесу національною мовою, від¬повідальність посадових осіб.
Спочатку розглянемо традиційний підхід щодо визначення системи Принципів ад¬міністративного процесу. Зокрема, це принципи: законності, глас¬ності, охорони інтересів держави й особистості, матеріальної істини, принцип оперативності та економічності, принцип дифере¬нціації і фіксування функцій, персоналізації відповідальності та відповідальності за неприйняття рішення.
А.М. Бандурка та М.М. Тищенко пропонують таку систему принципів адміністративного процесу: принципи законності, пра¬вової рівності, охорони інтересів, публічності (офіційності) проце¬су, об'єктивної істини, гласності процесу, здійснення процесу на державній мові й забезпечення права користування рідною мовою, швидкості й економічності адміністративного процесу, самостійно¬сті у прийнятті рішення, невідворотної реалізації правових презум¬пцій невинності та правомірності дій громадян [4, 41].
С.Т. Гончарук до системи принципів адміністративного проце¬су відносить: законність, об'єктивну (матеріальну) істину, відпові¬дальність посадових осіб за належне (правильне) ведення процесу, офіційність (публічність), відкритість (гласність), охорону прав та інтересів особи і держави, рівність учасників процесу перед зако¬ном, національну мову, двоступінчастість, змагальність сторін, га¬рантії можливості захисту своїх прав та інтересів, економічність, швидкість і простотуp [5,21].
У підручнику за редакцією Ю.П. Битяка фіксуються принципи законності, правової рівності, охорони інтересів особи та держави, офіційності, об'єктивної істини, гласності, здійснення процесу держа¬вною мовою й забезпечення користування рідною мовою, презумпції невинності та правомірності дій громадян, швидкості й економічності процесу, самостійності в прийнятті рішення [3, 42].
В академічному курсі «Адміністративне право України» наводяться такі основні принципи адміністративного процесу: законності, правової рівності, охорони інтересів держави та особи, публічності (офіційності), об'єктивної істини, гласності, обов'язковості державної мови і забезпечення права користування рідною мовою, швидкості й економічності, самостійності в ухваленні рішень, дотримання право¬вих презумпцій адміністративного процесу.
І.П. Голосніченко як основні закономірності адміністративного процесу називає: законність, право на захист прав і законних інтересів громадян та інших суб'єктів адміністративно-процесуальних відно¬син, рівність осіб, які беруть участь в адміністративному процесі, пе¬ред законом, самостійність і незалежність органів адміністративної юрисдикції та їх посадових осіб у прийнятті рішення щодо справи, об'єктивність, гласність адміністративного процесу, здійснення про¬цесу національною мовою, оперативність, відповідальність за пору¬шення правил процесу та прийнятий неправомірний акт.
Така чисельність підходів щодо формування системи принци¬пів адміністративного процесу свідчить, що дана проблема відзна¬чається високим рівнем актуальності та вимагає свого подальшого наукового дослідження.
Вітчизняними науковцями вироблено декілька варіантів структурної побудови системи принципів адміністративного процесу. Розглянемо два найбільш характерних з них. Перший поділяє згадану систему на три рівні: загально-соціальних, загально-процесуальних та спеціальних принципів.
Загально-соціальні принципи - це гуманізм, взаємна відповіда¬льність держави і суспільства (людини), законність (верховенство закону), доцільність, справедливість, рівноправність (справжня са¬мостійність суб'єктів процесуальних відносин) та демократизм.
Загально-процесуальними визначаються такі принципи: об'єктивної істини, публічності (процесуальної владності), само¬стійності та незалежності проводу в прийнятті рішень, змагальності, контролю, усності та безпосередності розгляду справи, охорони інтересів держави та особи, простоти та економіч¬ності процесуальної діяльності, поєднання колегіальності та одноособовості.
Під спеціальними принципами адміністративного процесу згада¬ний автор пропонує розуміти такі принципи, що знаходять своє відо¬браження в тематичних законах, які регулюють управлінську діяль¬ність у відповідних сферах суспільної життєдіяльності та підзаконних нормативно-правових актах суб'єктів виконавчої влади (окрім Кон¬ституції України). Цими принципами є : обмеженість доступу до відо¬мостей (таємність), залучення апарату приводу до розгляду справи, дієвості зацікавлених осіб, дійсних можливостей, правової рівності, охорони інтересів держави та особи, публічності (офіційності), об'єктивної істини, гласності, обов'язковості державної мови і забезпечення права користування рідною мовою, швидкості й економічності, самостійності в ухваленні рішень, дотримання право¬вих презумпцій адміністративного процесу [8, 148].
Ця схема викликає інтерес і, без сумніву, не позбавлена оригінальності. Спроба класифікувати принципи адміністративного процесу, використовуючи критерій ступеня соціального регулювання, є достатньо перспективним під¬ходом під час подальших досліджень проблеми, що розглядається. Втім, даний варіант, окрім достоїнств, має і недоліки, серед яких, у першу чергу, слід зазначити неврахування особливостей видового поділу адміністративного процесу (насамперед, це його судові та не судові, юрисдикційні та не юрисдикційні різновиди), а також спроба сформулювати уніфіковану, але занадто строкату та об'ємну за змістом систему відповідних принципів.
З огляду на це, більш перспективним щодо вирішення означе¬них проблем можна вважати підхід градації принципів адміністра¬тивного процесу, запропонований І.П. Голосніченком. Зокрема, він наголошує, що систематизація і визначення змісту принципів адмі¬ністративного процесу в значній мірі залежить від підходу тих чи інших авторів до визначення сутності самого адміністративного процесу, його розуміння в широкому чи вузькому значенні, бачення його процедурної чи адміністративно-юрисдикційної сторін. Класифікація принципів адміністративного процесу потребує, переду¬сім, визначення критеріїв поділу на відповідні групи за тими чи ін¬шими видовими ознаками. Такі критерії класифікації або взагалі не визначаються авторами, які систематизували дані принципи, або не мають чіткого визначення, або вони не досить зрозумілі через за-стосування неюридичного терміна «провід» замість «орган» тощо.
У змісті адміністративного процесу визначається широке його розуміння, або розуміння адміністративного процесу як порядку за-стосування матеріальних норм адміністративного та деяких інших галузей права, в якому виділяються дві великі групи адміністратив¬но-процесуальних відносин: адміністративно-процедурні та адміністративно-юрисдикційні. Вони, у свою чергу, поділяються на від¬повідні провадження. У Сукупності всі адміністративно-процесуальні відносини структуруються за вказаною вище схемою. Структура цих відносин виступає критерієм систематизації прин¬ципів адміністративного процесу.
Принципи, дія яких розповсюджується тільки на процедурну діяльність, не можуть бути використані в адміністративно-юрисдикційній діяльності, і навпаки - принципи юрисдикційної ді¬яльності не є закономірностями діяльності процедурної [8, 149].
Процедурна діяльність може здійснюватись як всередині системи виконавчої влади, так і у відносинах з громадянами та юридичними особами, не підпорядкованими органу виконавчої влади. У зв'язку з цим принципи внутрішньо-системних проваджень якоюсь мірою від¬різняються від зовнішніх процедур, де у відносинах перебувають як органи виконавчої влади чи місцевого самоврядування, їх посадові особи, так й інші суб'єкти адміністративно-процесуальних відносин.
Провадження адміністративно-юрисдикційного процесу, на¬приклад провадження у справах про адміністративні правопору¬шення або розгляд справ за скаргами громадян, поряд із загальними та особливими принципами, притаманними як усьому адміністра¬тивному процесу, так й окремо адміністративно-юрисдикційному, мають також спеціальні принципи, що впливають на адміністрати¬вно-процесуальні відносини, які є змістом конкретного виду прова¬дження.
Таким чином, систему принци¬пів адміністративного процесу складають:
- загальні принципи адміністративного процесу, що прита¬манні всій адміністративно-процесуальній діяльності;
- принципи особливого рівня, які включають, по-перше, прин-ципи адміністративно-процедурної діяльності та, по-друге, принципи адміністративно-юрисдикційного процесу;
- принципи окремих адміністративних проваджень.
Зміст загальних принципів адміністративного процесу склада¬ють принципи: верховенства права, законності, прозорості (гласно¬сті) адміністративного процесу, поєднання інтересів особи й суспі¬льства.
Принципами особливого рівня, на погляд І.П. Голосніченка, є такі: науковості адміністративно-процедурної діяльності, узгодження поло¬жень проекту акта, публічності провадження при вирішенні спорів» об'єктивної істини при розгляді справи, рівності учасників процесу пе¬ред законом, права на захисника і правову допомогу, провадження ад¬міністративно-юрисдикційного процесу національною мовою, самостійності й незалежності у прийнятті рішення.
Характерним прикладом принципів окремих видів адміністративних проваджень можна вважати принципи адміністративного судочинства, серед яких: рівність усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом; змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі; гласність і відкритість адміністративного процесу; забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішень адміністративного суду; обов'язковість судових рішень [6, 122].
У цілому аналізуючи трирівневий поділ системи принципів адміністративного процесу, слід зазначити, що змістовно вона потребує свого подальшого вдосконалення, насамперед стосовно принципів, що утворюють загальний та особливий структурні рівні, задля забезпечення систематизації та функціональних можливостей кожного з них.
Література
1. Кодекс України про адміністративні правопорушення від 07.12.1984р. №8073-X// Відомості Верховної Ради УРСР. – 1984. – Додаток до №51. – Ст.1122.
2. Кодекс адміністративного судочинства України від 06.07.2005 № 2747-IV// Відомості Верховної Ради. – 2005. – № 35. – Ст.446.
3. Адміністративне право: підручник/ Ю.П. Битяк, В.М. Гаращук, В.В. Богуцький та ін. – Х.: Право, 2013. – 656с.
4. Бандурка О.М. Адміністративний процес: Підручник/ О.М. Бандурка, М.М. Тищенко. – К.: Літера Л.Т.Д., 2001. – 286с.
5. Гончарук С.Т. Система адміністративного процесу/ С.Т. Гончарук// Юридичний журнал. – 2009. – С.17-22.
6. Колпаков В.К. Адміністративне право України: Підручник/ В.К. Колпаков. - К.: Юрінком Інтер, 1999. – 734с.
7. Кравцов А.С. Роль принципу пріоритету прав і свобод людини у процесі тлумачення норм адміністративного права / А.С. Кравцов // Правові реформи в Україні: проблеми реалізації: Міжн. наук.-пр. конф., м. Київ, 16-17 лют. 2011 року: у 4-х томах. – К.: Центр пр. наук. досл., 2011. – Т. 3. – С. 46-47.
8. Корпенко О.Л. Методи та функції науки адміністративно-процедурного процесуального права/ О.Л. Корпенко// Південно-український правовий часопис. – 2009. – №1. – С.148-150.
9. Розумович Т.Н. Інтеграція європейських загально правових принципів у контексті сучасної перебудови законодавства/ Т.Н. Розумович// Юридичний журнал. – 2009. – №7. – С.56-61.