Відправлено: 12.05.14 10:25. Заголовок: Ізбаш К.С., СУТНІСТЬ ТА ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА КАДРОВОЇ ПОЛІТИКИ В ОРГАНАХ ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ

УДК 351.74

СУТНІСТЬ ТА ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА КАДРОВОЇ ПОЛІТИКИ В ОРГАНАХ ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ

Ізбаш К.С., к.ю.н., доцент кафедри адміністративного права та адміністративного процесу,
Одеський державний університет внутрішніх справ


Досліджується поняття «кадрової політики» в органах внутрішніх справ України. Аналізуються складові загальної системи професійної підготовки рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ. Визначаються основні шляхи вдосконалення підготовки кадрів для ОВС.
Ключові слова: кадри, персонал, кадрова політика, підготовка кадрів, система професійної підготовки кадрів.

Исследуется понятие «кадровой политики» в органах внутренних дел Украины. Анализируются составляющие общей системы профессиональной подготовки рядового и начальствующего состава органов внутренних дел. Определяются основные пути совершенствования подготовки кадров для ОВД.
Ключевые слова: кадры, персонал, кадровая политика, подготовка кадров, система профессиональной подготовки кадров.

The notion "Personnel Policy" in the internal affairs of Ukraine. Analyzes the components of the overall system of training soldiers and officers of the police. The basic ways to improve training for police.
Keywords: staff, staff, staffing, training, system of vocational training.

Суспільно-політичні процеси, що відбуваються в Україні з часу проголошення її державного суверенітету, формування незалежної демократичної правової держави вимагають нових підходів до роботи з кадрами, оновленню змісту форм і методів цієї роботи. Життя постійно підвищує вимоги до кадрів органів внутрішніх справ. Особливо зросли вони на сучасному етапі розвитку суспільства, коли завдання ОВС стають все більш складними, багатогранними та відповідальними. МВС України неодноразово звертало увагу керівників усіх рівнів та працівників кадрового апарату на необхідність підвищення якості роботи з кадрами ОВС, виховання співробітників у дусі шанобливого ставлення до закону, норм моралі, гострого та принципового реагування на будь-які прояви недисциплінованості, грубощів, безкультур’я, факти негативної поведінки на службі та в побуті.
Якісний відбір кадрів та робота з ними - це питання, які є актуальними для ОВС України. Вони знаходяться у центрі уваги керівників підпорядкованих їм підрозділів та служб органів внутрішніх справ.
Питанням, які пов’язані з підвищенням ефективності регулювання діяльності в органах внутрішніх справ України, присвячені праці провідних вчених: В.Б. Авер’янова, О.М. Бандурки, Ю.П. Битяка, І.П. Голосніченка, Є.В. Додіна, Д.П. Калаянова, В.К. Колпакова, А.Т. Комзюка, Н.П. Матюхіної, О.П. Рябченко, О.Ф. Скакун, О.Ю. Синявської, М.М. Тищенка, Х.П. Ярмакі, О.Н. Ярмиша та інших авторів, які розробили теоретичні та методологічні основи управління органами внутрішніх справ України.
Для проведення повноцінного дослідження у цьому напрямку насамперед слід звернутися до визначення поняття – «кадри». У юридичній енциклопедії поняття «кадри» (від фран. сadre; англ. personnel) визначається як основний склад працівників організації; всі постійні працівники [1, с.243].
Як відзначає академік О.М. Бандурка, до сучасного лексикону цей термін потрапив з латинської, що означав «чотирикутник». Саме в такій формі, в минулому, вивішувався для широкого ознайомлення офіційний список працівників державних установ. Поступово відбувалося перенесення значення слова з рамки на документ, а з документа на його зміст. В першій половині ХІХ ст. слово «кадри» починає вже застосовуватись для позначення постійного штату військових «підрозділів», що сприяло появі таких понять, як «кадрова армія», «кадровий військовий», «кадровик» [2, с.185].
Тлумачний словник В. Даля визначає це слово так: «кадри (франц. кvadro – каре, квадрат) – офіцери, унтери та флангові рядові, що складають основу полку або іншої частини війська, ядро, яке, у випадку необхідності, поповнюється рекрутами» [3, с. 72].
У Великій Радянській Енциклопедії зазначається: «кадри – основний, постійний склад підготовлених працівників партійних, радянських, господарських, профспілкових, комсомольських та інших організацій, працівників науки, культури, військовослужбовців армії і флоту і працівників масових кваліфікацій усіх галузей народного господарства» [4, с. 239].
Поняття «кадри» в широкому розумінні слова розглядається як постійний, підготований склад працівників у різних сферах життєдіяльності, які забезпечують виконання покладених на них функцій. У вузькому розумінні «кадри» також розглядаються нами як керівні працівники, працівники апарату управління.
У теорії управління та практичній діяльності поряд із поняттям «кадри», що має вже сталий характер, широкого використовується поняття «персонал». Персонал [лат. personalis - особистий] - особовий склад установи, підприємства чи частина цього складу, що представляє собою групу за професійними чи іншими ознаками [5, с.374]. В системі органів внутрішніх справ термін «персонал» дістав нормативне закріплення із створенням Департаменту роботи з персоналом МВС України [6]. На нашу думку, до персоналу органів внутрішніх справ необхідно віднести осіб, які: по-перше, постійно або на тимчасовій основі виконують певні службово-трудові функції; по-друге, виконання цих функцій відбувається на підставі трудового договору чи контракту; по-третє, такі функції виконуються ними у рамках основної професії або спеціальності; по-четверте, здійснення цих функцій відбувається на платній основі.
Проаналізувавши поняття «кадри» та «персонал» перейдемо до безпосереднього аналізу кадрової політики. В першу чергу, слід відзначити, що сьогодні, серед науковців відсутнє єдине розуміння сутності кадрової політики. Так, наприклад, вчений В.Г. Яцуба кадрову політику визначає як «систему офіційно визнаних, законодавче встановлених загальнонаціональних цілей, завдань і пріоритетів, організаційних принципів, підходів і методів формування кадрового потенціалу державного апарату управління» [7, с.15].
Такі науковці, як О.В. Крушельницька та Д.П. Мельничук під кадровою політикою розуміють сукупність принципів, методів, форм організаційного механізму з формування, відтворення, розвитку та використання персоналу, створення оптимальних умов праці, її мотивації та стимулювання [8, с.43]. На думку професора В.М. Плішкіна «кадрова політика визначає основні завдання, принципи, зміст, форми і методи реалізації кадрової функції» [9, с.602]. Професор Н.П. Матюхіна, під кадровою політикою в органах внутрішніх справ розуміє «складову державної кадрової політики, що здійснюється відповідно до основних принципів державної служби та її організаційно-правових засад з урахуванням особливостей її проходження в органах внутрішніх справ» [10, с.49-50].
Як видно із вище приведеного, вчені єдині у тому, що кадрова політика –це: стратегія і тактика роботи з кадрами; сукупність принципів, методів та форм роботи з кадрами; сукупність цілей, завдань і пріоритетів роботи з кадрами; ідеологія роботи з кадрами, тобто, визначають її як певну концепцію роботи з кадрами в певній системі органів, або в окремо взятій організації.
На нашу думку, термін «кадрова політика» як соціальне явище має багаторівневу структуру і є значно ширшим за змістом, ніж вище аналізовані нами суміжні категорії. Кадрова політика полягає: у виробленні стратегії і тактики; створенні на їх основі програми діяльності; визначенні курсу; передбаченні результатів діяльності. Кадрова політика в органах внутрішніх справ визначає основні завдання, принципи, зміст, форми і методи реалізації кадрової функції. Кадрова політика в органах внутрішніх справ включає вимоги до управлінського процесу: планування роботи як з колективом підрозділу, так і з окремими працівниками; розміщення працівників за професією і посадою відповідно до їх здібностей; закріплення за новачками досвідчених, професійно підготовлених працівників - наставників, які мають необхідні педагогічні та моральні якості; уміння змінювати стиль керівництва залежно від ситуації; своєчасний та ефективний контроль за службовою діяльністю працівників. Центральним напрямком кадрової політики в органах внутрішніх справ є науково обґрунтоване використання персоналу.
Метою кадрової політики в органах внутрішніх справ є формування високопрофесійного кадрового корпусу ОВС, забезпечення стабільності службово-трудових відносин осіб рядового і начальницького складу та оптимальної збалансованості їх чисельності [11].
МВС України, усвідомлюючи, що людські ресурси є головною умовою ефективності будь-якої організації, протягом всього часу розбудови органів внутрішніх справ приділяло питанням розвитку та вдосконалення кадрової роботи найпильнішу увагу, спрямовуючи та регулюючи цю діяльність через систему наказів, інструкцій, розпоряджень. Неодноразово різні аспекти роботи з кадрами обговорювалися на колегіях МВС, де приймалися відповідні рішення. На вдосконалення роботи з кадрами органів внутрішніх справ, підвищення їх авторитету та іміджу у суспільстві спрямовані цільові комплексні програми МВС України.
У професійній підготовці і перепідготовці співробітників органів внутрішніх справ важливо максимально використовувати практику службової діяльності, технологію оцінки (атестації, конкурси, просування по службі), механізми мотивації до творчої та сумлінної праці. Постановка перед слухачами-професіоналами нових, більш складних завдань, моделювання ситуацій, що вимагатимуть від них прийняття самостійних рішень, стимулювання поліпшення якості праці, безперечно, спонукають правоохоронця до збагачення своїх професійних вмінь, навичок і здібностей.
Оскільки навчальний процес – це система організації навчально-виховної роботи, в основу якої покладається органічна єдність і взаємозв’язок викладання, набуття нових знань і підвищення кваліфікації вже працюючих фахівців, ця система, на нашу думку, повинна мати такі основні складові:
1. Організаційна робота: чітке планування навчання, а саме – складання навчально-методичного плану підвищення кваліфікації співробітників за погодженням з відповідними структурними підрозділами ГУМВС областей, підготовка продуманого розкладу занять з визначенням їх форм і методики.
2. Навчально-методичне забезпечення підвищення кваліфікації: наявність професійних програм, методичних рекомендацій до них, наукових посібників, інформаційно-довідкових та інших навчально-методичних матеріалів; вибір активних форм навчання, його індивідуалізація; технічні засоби навчання та його комп’ютеризація. Особливого значення тут набуває забезпечення навчального процесу сучасними засобами навчання.
3. Добір викладачів і робота з ними. Це одна з фундаментальних проблем перепідготовки і підвищення кваліфікації кадрів. У профільних інститутах, університетах, академіях є чимало талановитих викладачів, але вони, зазвичай, не мають досвіду роботи з підготовленою аудиторією. Тому, залучаючи їх до навчального процесу, слід пам’ятати про досвідчених професіоналів-правоохоронців. Саме вони можуть передати колегам свої знання щодо практичної роботи, розказати про позитивний досвід організації боротьби зі злочинністю, роботи зі спецтехнікою, охорони громадського порядку та ін. Вони ж можуть навести повчальні приклади. Зрозуміло, що керівники навчальних закладів мають так само підготувати фахівців-практиків до роботи з молодими колегами, забезпечити їх методичною літературою тощо.
4. Матеріально-технічне забезпечення: важливе значення для успішного навчального процесу, особливо для професіоналів, має стан матеріальної і навчально-технічної бази. Без належної бази як матеріальної, так і навчально-технічної розмова про ефективність навчального процесу не має сенсу.
Початкова підготовка [12], перепідготовка, підвищення кваліфікації [13], стажування, навчання в ад’юнктурі та докторантурі [14] – це все складові загальної системи професійної підготовки рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ. На розвиток системи перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників органів внутрішніх справ впливають три головних фактори: ситуація, що склалася у суспільстві, структура та динаміка злочинності, тенденції розвитку органів внутрішніх справ. У своїй сукупності вони зумовлюють зміст, форми та методи цієї діяльності. Протягом всього початкового періоду становлення органів внутрішніх справ незалежної України відбувався пошук шляхів організації перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів, вживалися певні заходи щодо організації цієї діяльності.
Отже, головними факторами, що забезпечують ефективність навчального процесу в системі підвищення кваліфікації особового складу органів внутрішніх справ, є: вдосконалення організації навчання, його навчально-методичне та кадрове забезпечення, належна матеріально-технічна база.
Визначальним чинником перспективного розвитку кадрового забезпечення є ефективна державна кадрова політика, яка охоплює: формування кадрового потенціалу ОВС; нормативно-правове регулювання кадрових процесів; оцінку ефективності роботи персоналу ОВС; забезпечення професіоналізації служби в ОВС; підвищення ролі морально-етичних засад; формування позитивного іміджу правоохоронців; залучення до системи управління на всіх рівнях компетентних представників нової генерації; створення сприятливих умов і гарантій для виявлення кожним правоохоронцем своїх здібностей, реалізації позитивних інтересів і особистих планів, усебічно стимулюючи його професійний ріст і службове підвищення.
Основною метою сучасної концепції підготовки персоналу для ОВС є становлення розвиненої служби, професійної і високоефективної, авторитетної у населення, покликаної захищати права і свободи людини і громадянина та інтереси держави, а також забезпечувати ефективну діяльність органів внутрішніх справ України.
Таким чином, кадрова політика в органах внутрішніх справ України вимагає поглибленого науково-теоретичного обґрунтування існуючої практики. Під впливом об’єктивних і суб’єктивних факторів кадрова політика в органах внутрішніх справ може, безумовно, змінюватися, адже змінюються державні структури і технологія їхнього функціонування, але головне, щоб це робилось у порядку, встановленому законодавством.

Література:
1. Тихомирова Л.В., Тихомиров М.Ю. Юридическая энциклопедия / Под ред. М.Ю.Тихомирова. – М.: Изд-е г-на Тихомирова М.Ю., 1997. – 526 с.
2. Бандурка О.М. Управління в органах внутрішніх справ України: Підручник. – Харків: Ун-т внутр. справ, 1998. – 480 с.
3. Даль В. Толковый словарь живого великорусского языка: в 4 т. /В.И.Даль. – М.: Гос. изд-во иностранных и национальных словарей, 1955. – Т.ІІ: И – О. – 7999 с.
4. Большая советская энциклопедия / Гл. ред. Б.А. Введенский. – 2-е изд. – М.: «Большая советская энциклопедия», 1953. – Т. 20. – 644 с.
5. Словарь иностранных слов. 9-е изд. испр. / под ред. Спиркина А.Г., Акчурина И.А., Карпинской Р.С. - М.: Русский язык, 1982.- 608 с.
6. Положення про Департамент роботи з персоналом Міністерства внутрішніх справ України: Наказ МВС України № 1372 від 13 листопада 2003 р.
7. Яцуба В.Г. Кадрове забезпечення державного управління (організаційно-правовий аспект): Дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.01 – К., 1999. – 226с.
8. Крушельницька О.В. Мельничук Д.П. Управління персоналом: Навчальний посібник. - К., „Кондор”. - 2003. - 296 с.
9. Плішкін В.М. Теорія управління органами внутрішніх справ: Підручник / За ред. Ю.Ф. Кравченка. – К.: НАВСУ, 1999. – 702 с.
10. Матюхіна Н.П. Управління персоналом органів внутрішніх справ України: організаційно-правові засади: Дис. ... докт. юрид. наук: 12.00.07. – Харків., 2002. – 446с.
11. Мягких Н.И. Оценка Профессиональной психологической пригодности для службы в органах внутренних дел / Н.И. Мягких // Профессионал. – 2005. – № 2. – С. 37.
12. Про організацію початкової підготовки працівників органів внутрішніх справ: наказ МВС України від 24 квітня 2009 р. № 177.
13. Про затвердження Положення про організацію післядипломної освіти працівників органів внутрішніх: наказ МВС України від 05 березня 2013 р. – № 219.
14. Про вищу освіту [ Електронний ресурс ]: Закон України від 17.01.2002 р. № 2984-ІIІ із змін., внес. згідно із Законами України: за станом на 27.04.2014 р. – Електрон. дан. (1 файл). – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua. – Назва з екрана.