Відправлено: 12.05.14 10:02. Заголовок: Синельник А.В., МЕТОДИ АДМІНІСТРАТИВНОГО ВПЛИВУ ТА ЗАСТОСУВАННЯ СПЕЦІАЛЬНИХ ЗАХОДІВ

УДК 342,92

МЕТОДИ АДМІНІСТРАТИВНОГО ВПЛИВУ ТА ЗАСТОСУВАННЯ СПЕЦІАЛЬНИХ ЗАХОДІВ

Синельник А.В., начальник відділення СВ ЛМУ ГУМВС України в Луганській області

Анотація: У даній роботі розглянуте питання методів адміністративної діяльності міліції, таких як переконання і примус. Також наведена класифікація адміністративного примусу на адміністративно-попереджувальні заходи, заходи адміністративного припинення та адміністративні стягнення та дана їх характеристика. Схарактеризовано використання спеціальних засобів та випадки їх застосування.
Ключові слова: методи адміністративного впливу, спеціальні засоби, переконання, примус.

Аннотация: В данной работе рассмотрен вопрос методов административной деятельности милиции, как убеждение и принуждение. Также приведена классификация административного принуждения в административно-предупредительные меры, меры административного пресечения и административные взыскания и дана их характеристика. Охарактеризован использования специальных средств и случаи их применения.
Ключевые слова: методы административного воздействия, специальные средства, убеждение, принуждение.

Abstract: In this paper we considered the issue of police administration methods such as persuasion and coercion. Also, the classification of administrative enforcement in administrative and preventive measures, administrative measures and administrative penalties termination and given their characteristics. Author determined using special tools and their use cases.
Key words: methods of administrative action, special tools of persuasion, coercion.

Демократизація українського суспільства, перехід економіки нашої країни до ринкових відносин, прийняття курсу на реформування суспільства потребує кардинальних змін у пріоритетах правоохоронної діяльності, що передбачає позитивне вдосконалення правового регулювання відносин в сфері охорони громадського порядку та громадської безпеки і, що є найголовнішим, їх реалізацію.
Одним з органів, діяльність якого спрямовано на захист життя, здоров'я, прав і свобод громадян, власності, природного середовища, інтересів суспільства й держави від протиправних посягань, є міліція як державний озброєний орган виконавчої влади. У процесі реалізації покладених на неї завдань міліція має право застосовувати заходи фізичного впливу, спеціальні засоби та вогнепальну зброю у випадках і порядку, передбачених чинним законодавством України.
Теоретичним підґрунтям стали праці, у яких висвітлюються питання правової природи адміністративно-примусових заходів, проблем правових підстав застосування працівниками міліції сили, спеціальних засобів, таких відомих вчених, як О.М. Бандурки, Д.Н. Бахраха, Б.Б. Боровікова, А.П. Головіна, І.П. Голосніченка, Є.В. Додіна, М.М. Дорогих, Р.А. Калюжного, С.І. Саєнка, В.В. Чернікова, М.П. Федорова, О.С. Фролова, Х.П. Ярмакі та ін.
Методи адміністративної діяльності міліції передбачають різноманітні засоби, прийоми і способи, за допомогою яких міліція здійснює вплив на суспільні відносини з метою реалізації своїх правоохоронних завдань та функцій [1, c. 19].
Найвагомішими методами є переконання та примус, які визнаються також універсальними і всеохоплюючими методами державного управлін-ня в цілому. Вони найширше застосовуються в усіх сферах управлінської діяльності, в тому числі в боротьбі із правопорушеннями, і становлять систему засобів впливу держави (в особі її відповідальних органів та посадових осіб) на свідомість і пове¬дінку людей, що є необхідною умовою нормального функціонування суспі¬льства, будь-якого державного або громадського об’єднання, всього процесу управління. Застосовуючи ці засоби, держава забезпечує функціонування всієї суспільної системи, організованість, дисциплінованість, охороняє працю та побут людей, нормальну соціальну обстановку в країні.
Основним (визначальним) методом, який широко застосовується в діяльності міліції щодо забезпечення правопорядку є адміністративний примус – який представляє собою застосування відповідними посадовими особами ОВС до осіб, які не перебувають в їх підпорядкуванні, незалежно від волі і бажання останніх передбачених адміністративно-правовими нормами заходів впливу морального, майнового, особистісного та іншого характеру з метою охорони суспільних відносин, що виникають у сфері державного управління, шляхом попередження і припинення правопорушень, покарання за їх вчинення.
Заходи адміністративного примусу, в залежності від цілей і способів забезпечення правопорядку класифікуються на адміністративно-попереджувальні заходи, заходи адміністративного припинення та адміністративні стягнення [2, c. 46].
Серед цих заходів, найбільш дієвими, які спрямовані на примусо¬ве переривання (припинення) протиправної поведінки є заходи адміністративного припинення, які також застосовуються з метою забезпечення провадження у справах про адміністративні правопорушення. Крім цього, окремі заходи адміністративного припинення можуть застосовуватися з метою усунення шкідливих наслідків правопорушення, відновлення правомірного стану (наприклад, зупинення функціонування об’єктів дозвільної системи здійснюється для усунення порушень відповідних правил) тощо[3, c. 345].
Заходи адміністративного припинення, які застосовуються міліцією- це передбачені законом засоби впливу, спрямовані на примусо¬ве переривання (припинення) діянь, які мають ознаки адміністративного правопорушення, а в окремих випадках – і кримінально-правовий характер, недопущення шкідливих наслідків протиправної поведінки, забезпечення провадження в справі про адміністративне правопорушення і притягнення винного до адміністративної, а у виняткових випадках – до кримінальної відповідальності [4, c. 96].
В чинному законодавстві відсутня чітка класифікація зазначених заходів, як нема єдності позицій щодо того, які з них варто вважати заходами адміністративного припинення, однак аналіз положень діючого законодавства дає змогу виділити такі види заходів адміністративного припинення в діяльності ОВС:
1) вимогу припинити протиправну поведінку;
2) доставляння порушника;
3) привід осіб, які ухиляються від явки за викликом в орган внутрішніх справ;
4) адміністративне затримання;
5) особистий огляд;
6) огляд речей;
7) вилучення речей і документів;
8) зу¬пинку транспортних засобів;
9) відсторонення воді¬їв від керування транспортними засобами і огляд їх на стан сп’яніння;
10) заборону експлуатації транспортних засобів;
11) затримання і доставляння транспортних засобів для тимчасового зберігання на спеціальних майданчи¬ках чи стоянках;
12) обмеження або заборону проведення ремонтно-будівельних та ін-ших робіт на вулицях і шляхах;
13) зупинення і припинення діяльності об’єктів дозвільної системи;
14) адміністративне видворення іноземців за межі України;
15) застосування захо¬дів фізичного впливу;
16) застосування спеціальних засобів;
17) застосування вогнепальної зброї.
Враховуючи неоднорідний характер заходів адміністративного припинення, які застосовуються міліцією, їх розрізняють за такими основними критеріями: мета застосування; характер впливу; форма процесуального вираження; характер сфери застосування.
Залежно від мети застосування заходи адміністративного припинення можна поділяють на дві групи – самостійні (операти¬вні) і допоміжні (забезпечувальні).
Залежно від характеру правоохоронного впливу: особистісні, організаційні і майнові.
Залежно від форми їх процесуального ви¬ражання на усні, письмові.
Залежно від характеру сфери застосування заходи адміністратив¬ного припинення можна поділити на заходи загального і спеціально¬го призначення [4, c. 112].
Останні складають комплекс виняткових, екстраординарних засобів адміністративно-правового впливу, їх застосуван¬ня переважно є прерогативою міліції, тоді як заходи загального призначення можуть використовувати і інші суб’єкти адміністратив¬но-правової охорони. До числа цих заходів належать застосування фізичної сили, спеціальних засобів і вогне¬пальної зброї.
Спеціальний характер зазначених заходів визначає специфіку підстав їх застосування. Це, як правило, невідкладні випадки, коли необхідно припинити протиправні дії, небезпечні для життя і здоров’я людей.
Спеціальними ці заходи називаються ще й тому, що вони спрямовані безпосередньо на особу порушника, здатні завдати йому певної фізичної шкоди і навіть позбавити життя. У зв’язку з цим закон вимагає від працівників міліції застосовувати силу в межах необхідності й тільки тоді, коли уникнути її застосування неможливо. При цьому можливість заподіяння шкоди здоров’я порушника повинна бути мінімальною.
Спеціальні засоби – різноманітні технічні засоби впливу на поведінку правопорушника, а в деяких випадках – також на транспортні засоби та інші речі з метою усунення протиправної ситуації.
Отже, здебільшого застосування спеціальних засобів поєднано із застосуванням сили до правопорушників та відповідними діями працівників міліції в умовах застосування спеціальних засобів. Відповідно до Закону України «Про міліцію», виділяються такі групи ситуацій, в яких передбачається:
а) захист працівника міліції або інших осіб від протиправного посягання, в тому числі і небезпечного для життя або здоров’я;
б) охорона громадського порядку від протиправних дій в різних умовах;
в) усунення небезпеки, що загрожує громадянам або працівникам міліції;
г) припинення протиправних дій та обмеження фізичної активності порушника.
Щодо спеціальних засобів, то законодавець акцентує увагу на можливості їх застосуванні під час суспільно небезпечного, протиправного діяння, такого, що порушує нормальний устрій суспільних відносин та паралізує нормальну життєдіяльність. Також вказується на можливість застосування спеціальних засобів під час учинення інших дій, що паралізують роботу транспорту, життєдіяльності населених пунктів, посягають на громадський спокій, життя і здоров’я людей.
Однак, при цьому застосування фізичної сили та спеціальних засобів повинно відповідати принципу співмірності з рівнем наслідків, що можуть бути спричинені відповідною загрозою, та необхідністю у будь-якому випадку мінімізувати можливу шкоду життю і здоров’ю людей, в тому числі і правопорушників.
Безумовно, окреслена проблематика потребує ґрунтовнішого вивчення на науковому рівні питання щодо застосування спеціальних засобів працівниками органів внутрішніх справ, що дозволяла б внести відповідні зміни до нормативних актів, як законодавчого, так відомчого рівня.

Література
1. Комзюк А.Т. Заходи адміністративного примусу в правоохоронній діяльності міліції: поняття, види та організаційно-правові питання реалізації: Монографія / За заг. ред. проф. О.М. Бандурки. - Харків: Вид-во Нац. ун-ту внутр. справ, 2002. - с. 245.
2. Адміністративна діяльність органів внутрішніх справ: Навчальний посібник / За заг. Ред.. Моісеєва Є.М. – К.: КНТ, 2008. – с. 56
3. Адміністративне право України. Академічний курс: Підручник: У двох томах: Том 1. Загальна частина / Ред. Колегія: В.Б. Авер’янов (голова). – К.: Видавництво «Юридична думка», 2004. – с. 424.
4. Комзюк А.Т. Заходи адміністративного примусу в правоохоронній діяльності міліції: поняття, види та організаційно-правові питання реалізації: Монографія / За заг. ред. проф. О.М. Бандурки. - Харків: Вид-во Нац. ун-ту внутр. справ, 2002. – с. 210.
5. Конституція України // Відомості Верховної Ради. – 1996. - № 30.
6. Кодекс України про адміністративні правопорушення (зі змінами та доповненнями). – Х:"Одісей", 2010. – 282 с.
7. Закон України «Про міліцію» від 20 грудня 1990 р. // Відомості Верховної Ради. – 1991. - № 4. - Ст. 20.