Відправлено: 12.05.14 09:39. Заголовок: Константінова О.В., МІГРАЦІЯ ЯК ПРАВОВИЙ ФЕНОМЕН

УДК: 342.951:351.82

МІГРАЦІЯ ЯК ПРАВОВИЙ ФЕНОМЕН

Константінова О.В.,
здобувач кафедри адміністративного права і процесу Національної академії внутрішніх справ

Стаття присвячена огляду міграційних процесів як правового феномену сучасності.
Ключові слова: міграція, правові наслідки міграційних процесів.

Статья посвящена обзору миграционных процессов как правового феномена современности.
Ключевые слова: миграция, правовые последствия миграционных процессов.

The article provides an overview of migration as a legal phenomenon of our time.
Keywords: migration, the legal consequences of migration.

Міжнародна міграція населення сьогодні представляє собою проблемні процеси, що впливають на всі сторони розвитку суспільства та, в першу чергу, пов'язані з економікою, національними відносинами, демографічними процесами.
В минулому міграційні процеси, головним чином, були зумовлені військовими конфліктами та колонізаційними переселеннями. З розвитком промисловості та сільського господарства також зростало і переміщення в світових масштабах людей, позбавлених засобів виробництва.
Історія людства – багато в чому історія міграції. Спонуковані надією або розпачем, люди переселялися з єдиною метою – знайти кращий рівень життя, а це означає – і роботу.
Термін "міграція" (лат. "migratio", від "migro" – переходжу, переселяюсь) розглядається на сторінках численних наукових видань, праць та словників в різних аспектах. Автори вважають, що міграція – це переселення народів як в межах країни, так і з однієї країни до іншої; міграція людей є процесом їх переселення з метою облаштування та працевлаштування; переміщення людей, що пов’язане зі зміною місця проживання, як у середині країни, так і за її межі; зміна місця проживання, переміщення людей на іншу територію (район, місто, країна і т.д.); переїзд людей з однієї країни до іншої, маючи намір там облаштуватися; переміщення людей через кордони певних територій зі зміною місця проживання назавжди або на тривалий період часу; просторова активність (переміщення) особи, спрямована на оволодіння ресурсами нових територій і пов'язана зі зміною місця проживання; переміщення людей, що пов'язане, як правило, зі зміною місця проживання [1].
Тому під міграцією переважно розуміється пов'язане з тимчасовою або з постійною зміною місця проживання та роботи переміщення людей між поселеннями, районами, країнами і т.д. та облаштування на новому місці.
Протягом останніх двох століть міграційні процеси набули найбільшого поширення у світі. В якості головного мотиву міжнародної імміграції населення виступає працевлаштування на більш вигідних, ніж в країні виходу умовах. Крім економічних причин дане явище також зумовлюється чинниками політичного, культурного, сімейного, етнічного характеру тощо. У XIX ст. більше 50 млн. європейців перемістились на інші континенти. Основні причини витоку – нестача землі в місцях їх проживання та її дешевизна в країнах імміграції. Більша частина мігрантів улаштовувалася в сільській місцевості. Але вже в кінці століття їхні потоки спрямувались у промислові міста.
З другої половини двадцятого століття міграційні процеси охопили всі континенти планети, соціальні шари і групи суспільства, різні сфери суспільної життєдіяльності. Мільйони людей щорічно перетинають державні кордони в пошуках нового місця проживання або роботи, інші їдуть з метою навчання, відпочинку чи лікування, треті тікають, рятуючись від політичних, дискримінаційних та інших переслідувань або екологічних негараздів... Усі ці та інші види міграційного руху часто поєднуються в поняття «міжнародна міграція населення", яким іменується явище, що набуло в наші дні глобального характеру і стосується практично всіх країн світу, в тому числі й України.
Для розроблення системи заходів правового впливу на процеси соціальної, демографічної динаміки, належний хід яких є однією з невід'ємних складових національної безпеки, вітчизняна юридична думка вимагає на поглиблене вивчення окремих із вказаних процесів. Насамперед, мова йде про міграцію: її різновиди, компоненти та закономірності.
Така проблематика неодноразово висвітлювалася у чисельних правничих студіях, зокрема С.В.Бобровника, А.І.Дмитрієва, В.Н.Денисова, Є.М.Макеєва, Ю.І.Римаренка, Ю.С.Шемшученка. На жаль, швидкоплинні геополітичні зміни у сучасному світі постійно потребують від української правової доктрини нових відповідей на сьогоденні реалії міграційних процесів. Політико–правові теорії, присвячені міграції, змінюються та кількість “білих плям” в їх межах зростає. В даній статті автор намагатиметься розкрити саме такі малодосліджені процеси міграції як соціального феномена, уділяючи при цьому значну увагу найбільш глобальним та суттєвим позиціям цієї проблеми.
Цілком справедливо ХХ століття назване "ерою міграції"[2]. Сьогодні вже ніхто не заперечує того твердження, що міграція стала одним із головних чинників соціального перетворення і розвитку в усіх регіонах світу.
Про значимість цього факту свідчать дані статистики: чисельність міжнародних мігрантів зросла з 75 млн. у 1965 р. до 120 млн. у 1990 р., що складає 2% всього світового населення. Кількість мігрантів збільшувалася швидше, ніж населення земної кулі: 2,6% щорічно проти 1,9%. У період з 1990 р. і до початку XXI ст. їх чисельність оцінюється уже в 135–140 млн. осіб. При цьому інтенсивність міжнародної міграції істотно поступається внутрішнім міграційним переміщенням, які за експертними оцінками ООН, починаючи з 80–х років минулого століття, складають від 750 млн. до 1 млрд. осіб (майже кожен шостий мешканець планети).
Як констатує ООН, сьогодні 90% переселенців проживають у 55 країнах, а вектор міграційного потоку спрямований від менш розвинених до більш розвинених країн, у результаті чого фактор міграції відчутніше впливає саме на ці країни, де іммігранти складають 4,6% від чисельності корінного населення, у той час як у країнах, що розвиваються – не більше 1,6%. Найбільша частка переселенців зосереджена в Океанії (17,8%), Північній Америці (8,6%) і Західній Європі (6,1%) [3]. Настільки висока концентрація частки некорінного населення негативно позначається на соціальних відносинах, культурі, національній ідентичності і політиці в цих країнах.
Особливої важливості набуває питання взаємовідносин мігрантів і місцевого населення. З одного боку, високорозвиненим державам необхідне стабільне прибуття іноземних робітників, щоб підтримувати економічне зростання, компенсовувати низький рівень народжуваності і процес старіння корінного населення, а також заповнювати непрестижні, "брудні" робочі місця, які не хочуть займати місцеві жителі, з іншого – міграція супроводжується загостренням соціально–політичної ситуації в приймаючій країні, тому що іноземні меншості згодом стають настільки численними, що можуть кинути виклик пануванню корінного населення.
В даному випадку доцільним буде навести драматичний досвід Бельгії, де Європейська арабська ліга на чолі з Абу Джихадом вимагає від місцевої влади перетворення арабів у "рівноцінний всім іншим самостійний етнос". Члени ліги вимагають офіційного припинення політики інтеграції іммігрантів–мусульман в бельгійське життя. А восени 2002 року в найбагатшому місті країни Антверпені з причини дрібної побутової сварки між місцевим мешканцем та мігрантом розпочалися масові маніфестації, які переросли в погроми. Після цих подій Абу Джихад організував приватну мусульманську міліцію в цьому місті. На офіційних чатах ліги мається велика кількість антисемітських гасел, а певна частина вихідців з арабських держав відверто ігнорують закони та культуру країни–реципієнта [4].
Після Другої світової війни міжнародні міграційні процеси набули великих масштабів, охопивши майже всі країни планети. В період з 1965 по 1990 роки середньорічні темпи кількісного зростання міграцій склали 1,7%. В економічно розвинених країнах цей показник досяг 2,2%, в країнах, що розвиваються – 1,3%, у тому числі в Африці – 2,7%, Азії – 0,5%, Латинській Америці – 0,8% [5]. Як бачимо, найбільш "рухливим" континентом в цей період була Африка, хоча основна частина міждержавних міграцій тут не виходила за її межі.
Зі 152 країн, щодо яких Міжнародна організація праці мала дані, у 1990 році до категорій "великі приймаючі", "великі відправляючі" і "одночасно приймаючі й відправляючі" були віднесені, відповідно, 67, 55 і 15 країн. Для порівняння: у 1970 році в ці категорії входили відповідно 39, 29 і 4 країни [6].
За 20 років, таким чином, кількість країн, у яких спостерігалися значні міграційні процеси, збільшилася майже вдвічі. За оцінками фахівців, Західна Європа, куди з арабських країн Північної Африки і Близького Сходу спрямований найбільший потік трудових ресурсів, є другим після Північної Америки центром світової імміграції.
Масштаб міжнародної міграції постійно зростає і втягує у світовий міграційний кругообіг населення практично всіх країн світу. В останні роки в світі щорічно мігрують більше, ніж 700 мільйонів людей, які власне кажучи, утворили своєрідну «націю мігрантів», що входить у трійку найбільш численних народів світу. За оцінкою спеціалістів, сьогодні на земній кулі тільки трудящих–мігрантів і членів їхніх родин нараховується близько 90 мільйонів осіб.
В сучасному світі головним мотивом міграції є економічний: мігранти шукають більш соціально забезпеченого та безтурботного життя. Всі міграційні явища об'єднує незадоволеність особи на попередньому місці проживання, яка може мати як об'єктивне так і суб'єктивне підгрунтя. Міграцію слід відносити до суспільних явищ, притаманних кожному з періодів розвитку людства.
Міграція – це проблема саме незадоволених потреб та нереалізованих можливостей, енергія яких під впливом як об’єктивних так і суб’єктивних чинників перетворюється в енергію переміщення. Ніхто і ніколи не має наміру мігрувати туди, де йому буде "гірше", а тільки туди, де, як йому здається, буде "краще".
Таким чином, проаналізувавши історичну хронологію та найбільш змістовні особливості міграції останнього сторіччя можна прийти до певних висновків.
Протягом вказаного періоду економічні, політичні та інші причини міграції змінювали свій зміст та спрямованість. Тому не залишались постійними такі характеристики міграційних процесів, як їх масовість, етнічний, соціально–класовий, культурний зміст, спрямованість та інтенсивність. Ці особливості слід вважати й такими, що розповсюджуються на ситуацію в Україні. Міграційні процеси носять, насамперед, об’єктивний характер, оскільки мають економічне або гуманітарне підґрунтя. Отже запобігти правовими засобами такому явищу як міграція в сучасних умовах є фактично неможливим. Юридичні важелі, на нашу думку, мають лише якомога зменшити негативні наслідки від цього явища та забезпечити мігрантам мінімальні права людини. Саме виходячи зі змістовності та іноді непередбачуваності міграційних процесів система правових приписів, яка має регулювати їх у вітчизняних умовах повинна відповідати наступним вимогам:
- мати гнучкий характер;
- мати певну строкову обмеженість;
- разом з тим слід уникати індивідуально–правових підходів та волюнтаризму в державному управлінні при вирішенні міграційних проблем, що виникають.
Саме визначення того, як сучасне законодавство має бути модернізованим відповідно до цих вимог, повинно складати зміст наступних досліджень в цій сфері. Правове запобігання міграції без цілої низки одночасно впроваджуваних економічних, політичних, гуманітарних заходів, пов’язаних єдиною метою, слід вважати утопією.
Література
1. Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і голов. ред. В.Т.Бусел. – К.; Ірпінь: ВТФ “Перун”, 2001. – 1440с.; Міграційні процеси у сучасному світі: світовий, регіональний та національний виміри: понятійний апарат, концептуальні підходи, теорія та практика \ упоряди. Ю. Римаренко. – К.: Довіра, 1998.; Современный словарь иностранных слов: толкование, словоупотребление, словообразование, этимология / Л.М.Баш, А.В.Боброва и др. издание 4–е, стереотипное. – М.: Цитадель-трейд, Рипол-классик, 2003. – 960с.
2. Zlotnic H. Trends of international migration since 1965, what existing data reveal // International Migration 1999. № 37. P. 21– 61.
3. Бондырева С.К. Миграция (сущность и явление) / С.К.Бондырева, Д.В.Колесов. – М.: Издательство Московского психолого–социального института; Воронеж: Издательство НПО «МОДЭК», 2004. – 296с. – (Серия «Библиотека психолога»). C. 281–283.
4. Ю.В.Потемкин. Иммиграция в Западную Европу: уроки для России // Восток (Oriens). – 2002. – № 2. – с.85.
5. Трудовые ресурсы стран Востока. М.: 1987. – с. 323.
6. В.Супян. «Утечка умов»: мировые и российские тенденции // Человек и труд. – 2003. – № 7. – с.40.
7. Л.Костин. Миграция и мигранты // Человек и труд. – 2001. – № 8.– с. 61.