Відправлено: 12.05.14 09:36. Заголовок: Ваньчик Ю.А., ДО ПИТАННЯ ПРО МІЖНАРОДНІ ЗАСАДИ ПРОТИДІЇ КОРУПЦІЇ

УДК 351.759.6

ДО ПИТАННЯ ПРО МІЖНАРОДНІ ЗАСАДИ ПРОТИДІЇ КОРУПЦІЇ

Ваньчик Ю.А.,
здобувач кафедри адміністративної діяльності Національної академії внутрішніх справ

У статті розглядаються питання міжнародних засад протидії корупційним проявам.
Ключові слова: корупція, міжнародна протидія корупції.

В статье рассматриваются вопросы международных принципов противодействия коррупционным проявлениям.
Ключевые слова: коррупция, международная противодействие коррупции.

This paper deals with the principles of international counter corrupt acts.
Keywords: corruption, international anti-corruption.

Протидія корупції, один з основних напрямків діяльності не тільки України, але і міжнародної спільноти. Одним з важливих міжнародних документів з протидії корупції, який офіційно ратифіковано Законом України від 18.10.2006р., є Конвенція Організації Об’єднаних Націй проти корупції. Вона застосовується для запобігання, розслідування та кримінального переслідування за корупцію та для призупинення операцій (заморожування), арешту, конфіскації та повернення доходів від корупційних діянь. Конвенція передбачає положення, згідно з яким кожна держава-учасниця, згідно з основоположними принципами своєї правової системи, розробляє, здійснює або проводить ефективну скоординовану політику з протидії корупції, яка сприяє участі суспільства і яка відображає принципи правопорядку, належного управління державними справами й державним майном, чесності і непідкупності, прозорості і відповідальності. Для цього учасники прагнуть періодично проводити оцінку провідних правових інструментів й адміністративних заходів з метою визначення їх адекватності щодо запобігання корупції та боротьби з нею. Конвенція передбачає положення щодо створення спеціально уповноважених органів, завданням яких є запобігання корупції за допомогою проведення відповідної політики, здійснення нагляду та координації реалізації цієї політики; розширення та поширення знань щодо запобігання корупції. Для здійснення діяльності зазначений спеціальний орган повинен бути наділений відповідними повноваженнями. Одним з таких органів є Transparency International the global coalition against corruption (ТІ). Дослівно – «Міжнародна прозорість» глобальна коаліція з протидії корупції». Це громадська організація, яка очолює світову боротьбу проти корупції. Вона має більше 90 національних відділень по всьому світі та секретаріат в Берліні (Німеччина). Організація здійснює свою діяльність з метою припинити згубний вплив корупції на населення планети. Місією ТІ є створення світу вільного від корупції. Не відстоюючи жодної з політичних течій, вона може діяти спільно з регіональними та національними організаціями, які проводять індивідуальні дослідження та прогнози розвитку корупції, але самостійно такі дослідження не проводить. Міжнародна організація має навики, інструменти, досвід боротьби з корупцією у світі, та відповідно на міжнародному та регіональному рівнях.
Крім цього конвенція містить положення щодо створення та функціонування системи приймання на роботу, просування по службі державних службовців, інших посадових осіб з дотриманням:
- принципів ефективності та прозорості на основі бездоганності роботи, справедливості та наявних здібностей, включаючи належні процедури підбору й підготовки кадрів для заняття державних посад, які вважаються потенційно сприятливими для різних проявів корупції;
- системи виплати належної винагороди та встановлення справедливих окладів з урахуванням економічного розвитку відповідної держави;
- спеціальної та належної підготовки, здійснення освітніх і навчальних програм щодо забезпечення вимог правильного, добросовісного та належного виконання державних функцій, відповідно до кодексів та стандартів поведінки у відповідних галузях [1, с.286].
Міжнародне законодавство акцентує увагу на залученні громадськості до протидії корупції, закликає до поглиблення розуміння суспільством факту існування, причин і небезпечного характеру корупції. Зазначено, що цю участь слід зміцнювати за допомогою таких заходів:
 посилення прозорості та сприяння залучення населення до процесу прийняття рішень;
 забезпечення для населення ефективного доступу до інформації;
 проведення заходів щодо інформування населення, які сприяють створенню атмосфери неприйняття корупції, реалізація відповідних спеціальних освітніх програм в школах й університетах;
 повага, заохочення та захист свободи пошуку, отримання, опублікування та поширення інформації про корупцію, за винятком передбачених законом необхідних обмежень для захисту прав інших осіб, публічного порядку та захисту національної безпеки, охорони здоров’я та моральності населення.
Конвенція містить перелік міжнародних протиправних корупційних діянь, проте не визначає санкцій за їх здійснення. Застосування ж заходів відповідальності залишається за державами-учасницями, тобто – за національним законодавством (закріплено у ст. ст. 26, 27, 29-36 Конвенції ООН проти корупції). Цей документ передбачає міжнародне співробітництво щодо протидії корупції, засади підготовки кадрів та надання технічної допомоги, збирання, аналіз та обмін інформацією про корупцію. Механізмом здійснення завдань та цілей Конвенції відповідно до Глави VII є Конференція Держав-учасниць Конвенції. Конференція приймає правила-процедури і правила, які регулюють порядок та особливості міжнародного співробітництва для досягнення цілей Конвенції, питання про найефективніші шляхи виявлення та подолання корупції, про обмін інформацією щодо стану корупційних діянь у державах-учасницях.
Необхідність об’єднання зусиль держав, громадських організацій та окремих громадян з протидії корупції, розробки загальних положень боротьби з цим антисоціальним явищем постала вже досить давно. Важливим кроком для координації зусиль всіх суб’єктів протидії корупції стала 13-та Міжнародна конференція з протидії корупції.
Конференція проходила в Афінах (Греція) з 28 жовтня по 2 листопада 2008 року, координатором її діяльності виступила Transparency International, організатором був уряд Греції, учасниками стали 1300 чоловік з 135 країн світу, які представляли державний, громадський та приватний сектори економіки, а також незалежні учасники. Фактично, конференція стала ще одним кроком у закріпленні міжнародної взаємодії з протидії корупції після 12-ї Міжнародної конференції (Гватемала, 2006). Тут розглядались питання щодо ознайомлення міжнародної спільноти з новими інструментами та засобами протидії корупції, викорінення її з свідомості людей.
Було зазначено, що фінансова та економічна кризи, глобальні зміни клімату з якими зіткнулось людство не в останню чергу була спричинена корупцією та порушенням соціально-етичних норм. Корупція підриває стабільність у численних сферах життя суспільства, починаючи з створення перешкод щодо правомірного розподілу національного багатства, і закінчуючи перешкодами нормальному функціонуванню державної влади, коли основні проблеми залишаються невирішеними, або ж їх вирішення відбувається не на засадах справедливості.
Ефективна протидія будь-яким антисоціальним проявам не в останню чергу залежить від правильного розуміння сутності, витоків цих явищ. Одним з них є корупція, прояви якої можуть мати фатальні для держави і суспільства в цілому наслідки, створюють вагомі перешкоди для реалізації прав та свобод людини і громадянина.
Витоки корупції - в людських негативах, які породжують намагання встановити особливу систему зв’язків та відносин з метою отримання і розподілу незаконних прибутків. Для цього використовуються як прогалини в законодавстві, що провокують стихійну появу нормативно нерегламентованих додаткових видів діяльності, так і прямі порушення існуючих норм і правил. Така система складається незалежно від ступеня розвитку суспільства і економічних стосунків. З точки зору інтересів суспільства питання полягає лише в масштабах цього явища. За досягненням певного значення рівня корупції, який вимірюється ступенем довіри населення до влади, суспільство фактично лишається без ефективного управління. Таким чином виникає реальна загроза існуванню самого суспільства. За таких умов цілком зрозумілим є той факт, що протидія корупції вважається одним з пріоритетних завдань значної кількості держав.
У різні історичні періоди термін “корупція” мав різний зміст і тлумачення. У класичному розумінні політична корупція означала занепад політичної системи загалом: Макіавеллі вважав, що це руйнація всіх громадянських чеснот; на думку Монтеск’є - це перетворення доброго політичного ладу на порочний; Руссо був переконаний, що це неминучий наслідок самої боротьби за владу [2, с.28]. Відповідно до установчих документів Transparency International корупція — це зловживання увіреною владою для приватної вигоди [3].
Ефективна протидія будь-яким антисоціальним проявам не в останню чергу залежить від правильного розуміння сутності, витоків цих явищ. Одним з них є корупція, прояви якої можуть мати фатальні для держави і суспільства в цілому наслідки, створюють вагомі перешкоди для реалізації прав та свобод людини і громадянина.
Витоки корупції — в людських негативах, які породжують намагання встановити особливу систему зв’язків та відносин з метою отримання і розподілу незаконних прибутків. Для цього використовуються як прогалини в законодавстві, що провокують стихійну появу нормативно нерегламентованих додаткових видів діяльності, так і прямі порушення існуючих норм і правил. Така система складається незалежно від ступеня розвитку суспільства і економічних стосунків. З точки зору інтересів суспільства питання полягає лише в масштабах цього явища. За досягненням певного значення рівня корупції, який вимірюється ступенем довіри населення до влади, суспільство фактично лишається без ефективного управління. Таким чином виникає реальна загроза існуванню самого суспільства. За таких умов цілком зрозумілим є той факт, що протидія корупції вважається одним з пріоритетних завдань значної кількості держав.
Корупція має жахливі глобальні наслідки, заманюючи мільйони до бідності, породжує соціальну, економічну і політичну нестабільність. Зокрема, корупція підриває демократію і верховенство права; спотворює національну і міжнародну торгівлю; є причиною спотворення інформації та спричиняє порушення етичних норм в приватному секторі; загрожує місцевій і міжнародній безпеці, породжує проблеми при розподілі природних ресурсів. На сьогоднішній день в науковій літературі відсутнє єдине системне визначення корупції, яке б охоплювало цей складний феномен у всій різноманітності його форм та проявів. Окремі довідкові видання стверджують, що поняттям корупції охоплюються злочини, пов’язані з використанням посадовими особами, політичними і суспільними діячами належних їм за відповідним статусом прав заради особистого збагачення і на шкоду суспільству і державі. [4, с.586]. Вітчизняна юридична енциклопедія по суті цитує Концепцію боротьби з корупцією на 1998-2005 роки, затверджену Указом Президента України від 24 квітня 1998 року № 367, і підкреслює, що корупція становить сукупність різних за характером та ступенем суспільної небезпеки, але єдиних за своєю суттю корупційних діянь – кримінальних, адміністративних, цивільно-правових або дисциплінарних, а також порушень етики поведінки посадових осіб, пов’язаних із вчиненням цих дій [5, с.369].
Корупція — це комплексне поняття, яке охоплює сукупність взаємопов’язаних правопорушень: кримінально-правових; адміністративно-правових; дисциплінарних. Це пояснює наявність багатьох визначень корупції різними авторами і проблеми з формулюванням загального, єдиного підходу до боротьби з цим явищем. Корупція - причина і ядро багатьох порушень прав людини. Серед країн, де спостерігається систематична корупція, відповідно систематично порушуються і права людини
Протидія корупції в основному направлена на закінчення зловживань, які спотворюють політичні процеси, і які допомагають приходити до влади тим людям, які не дбають про представництво інтересів суспільства. Відповідно, зменшення корупційних проявів покращує доступ до суспільних послуг, особливо для бідних та уразливих верств населення, відкриває шлях для суспільного розвитку. Якщо розглядати корупцію як антисоціальне явище, як наприклад, злочинність, то перш за все варто зазначити, що викорінення її повністю є утопією. Завданням ж всіх органів та служб з протидії корупції є зменшення її проявів до мінімуму, розробка ефективних заходів та методів протидії і виявлення корупційних правопорушень, особливо таких суспільно-небезпечних як злочини, зміна свідомості людини, підвищення правової культури, створення заходів перевиховання людини зокрема і суспільства у цілому. Звичайно, що даний шлях розвитку є складним та тернистим, а за сучасних суспільно-політичних умов у країні фактично неможливим, оскільки політична та економічна кризи тільки створюють сприятливі умови для корупції. Протидія корупції повинна бути направлена на викорінення зловживань, які спотворюють політичні та економічні процеси.
Корупція перешкоджає соціальному захисту, ускладнює доступ до медичних послуг, охорони здоров'я, корупція в освіті і водному секторі безпосередньо підриває міжнародні стандарти прав людини.
Протидія корупційним проявам рівні повинна ґрунтуватись на ефективних заходах, та сприяти захисту прав людини.
Література
1. Мельник М. І., Редька А. І., Хавронюк М. І. Науково-практичний коментар Закону України «Про боротьбу з корупцією» / За ред. М. І. Мельника. – К.: Атіка, 2008. – 372 с.
2. Донатела дела Порта, Альберто Ванучі: Брудні оборудки: учасники, ресурси та механізм політичної корупції / Пер. з англійської. К.: К.І.С, 2006.- 302 с.
3. About Transparency International // www.transparency.org./about_us
4. Политическая энциклопедия : В 2-х Т. –М.: Мысль, 1999. Т.1: А-М.- 751 с.
5. Юридична енциклопедія: В 6-х Т.-К.: Укр. енцик., 2001.-Т 3. 790 с.