Відправлено: 12.05.14 09:20. Заголовок: Логвиненко Б.О., ОКРЕМІ АСПЕКТИ УДОСКОНАЛЕННЯ МЕДИЧНОГО ОБСЛУГОВУВАННЯ ПРАЦІВНИКІВ ОВС

УДК 342.951

ОКРЕМІ АСПЕКТИ УДОСКОНАЛЕННЯ МЕДИЧНОГО ОБСЛУГОВУВАННЯ ПРАЦІВНИКІВ ОРГАНІВ ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ

Логвиненко Б.О., к.ю.н., доцент
(Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ)


Статья посвящена отдельным аспектам усовершенствования медицинского обслуживания работников органов внутренних дел. Сделан акцент на целесообразности оптимизации модели медицинского обеспечения и внедрения медицинского страхования в МВД Украины.
Ключевые слова: усовершенствование, нормативно-правовая база, страхование, обслуживание.

Article is devoted to the certain aspects of the improvement of health care workers of the internal affairs bodies of Ukraine. Pay attention to the expediency of optimization model of medical support and implementation of health insurance in the Ministry of Internal Affairs of Ukraine.
Keywords: an improvement, a legal and regulatory framework, an insurance, the health care.

Статтею 49 Конституції України закріплено право кожного на охорону здоров’я [1]. Відповідне конституційне положення має бути належно забезпечене державою і представлено якісно новим рівнем функціонування органів публічного управління. Беззаперечно, поряд з удосконаленням всебічного гарантування конституційних прав і свобод громадян з боку держави, важливим напрямком трансформації як правоохоронної системи так і охорони здоров’я є новації, що покликані сприяти всебічній реалізації права на охорону здоров’я вільнонайманого та атестованого складу органів внутрішніх справ (далі – ОВС), членів сімей та пенсіонерів відомства.
Організацію медичного обслуговування зазначених категорій осіб покладено на підрозділи медичного забезпечення та реабілітації МВС України та підпорядковані їм заклади охорони здоров’я (поліклініки, амбулаторії тощо).
Основними завданнями підрозділів медичного забезпечення та реабілітації МВС України є організація надання висококваліфікованої та спеціалізованої медичної допомоги, медичної реабілітації, відновного та санаторно-курортного лікування особам, які перебувають на медичному обліку у лікувально-профілактичних закладах системи МВС України. Медичні підрозділи виконують низку функцій, які органічно поєднані із завданнями і носять допоміжний характер по відношенню до функцій притаманних органам внутрішніх справ як правоохоронній інституції взагалі [2].
Поряд із позитивними моментами, що стосуються формального збереження безоплатності медичного обслуговування для вільнонайманого та атестованого складу ОВС, членів їх сімей та пенсіонерів МВС (далі – прикріплений контингент), варто зауважити на тому, що діючий стан справ свідчить про недоліків у вказаному напрямку діяльності. Проблеми стосуються організації та безпосереднього здійснення медичного обслуговування прикріпленого контингенту і зумовлені, переважно, недостатнім фінансуванням закладів охорони здоров’я МВС в сукупності із застарілістю методів і форм діяльності останніх.
Таким чином, адміністративно-правове регулювання як системи охорони здоров’я України, так і медичного забезпечення МВС, вимагає удосконалення згідно з високими стандартами діяльності медичних органів і установ розвинутих демократичних держав світу.
З метою розгляду перспектив удосконалення медичного обслуговування працівників ОВС України, пропонуємо зупинитися на окремих аспектах: 1) нормативно-правова база; 2) модель медичного забезпечення; 3) форми і методи діяльності медичних підрозділів.
Що стосується нормативно-правової бази, якою регламентовано медичне обслуговування прикріпленого контингенту. Слід зазначити, що у різних державах світу медичне обслуговування працівників правоохоронних органів (поліції, міліції тощо) має багато відмінностей, починаючи від рівня фінансування і закінчуючи широтою повноважень медичних підрозділів. Проте, медичне обслуговування таких працівників, в цілому можна поділити на два умовні блоки: а) організоване за відомчим принципом та б) інтегроване у державну систему охорони здоров’я.
Так, в МВС України медичне обслуговування працівників здійснюється за відомчим принципом – тобто у вітчизняних ОВС фактично є власна мережа органів і установ охорони здоров’я, де медична допомога надається виключно прикріпленому контингентові. Нормативно-правову базу складає законодавство та значна кількість підзаконних джерел, зокрема: Конституція України від 28.06.1996 р., Основи законодавства України про охорону здоров’я від 19.11.1992 р., Закон України «Про міліцію» від 20.12.1990 р., Указ Президента України від 6.04.2011 р. № 383/2011 «Про затвердження Положення про Міністерство внутрішніх справ України», Указ Президента України від 13.04.2011 р. № 467/2011 «Про затвердження Положення про Міністерство охорони здоров’я України», Наказ МВС України від 4.11.2003 р. № 1296 «Про медичне забезпечення в закладах охорони здоров’я системи МВС України».
Огляд нормативно-правової бази, якою регламентовано медичне обслуговування прикріпленого контингенту свідчить про те, що положення щодо безоплатності медичного обслуговування чітко регламентовані чинним законодавством (стаття 49 Конституції України; стаття 22 Закону України «Про міліцію»), проте виконуються не повною мірою. Фінансування відомчої медицини фактично залежить від обсягу бюджетних видатків на МВС України, мають місце приховані платежі у вигляді «добровільних внесків» до різноманітних благодійних фондів, певна кількість медичних послуг (протезування, стоматологічні послуги) надаються на платній основі, реабілітація та санаторно-курортне лікування працівників супроводжується непропорційним розподілом путівок тощо.
Розглядаючи модель медичного забезпечення ОВС України, слід відмітити, що переважна більшість пострадянських держав мають бюджетну модель охорони здоров’я та більш централізовані медичні служби ОВС. Характерними ознаками таких централізованих систем є функціонування спеціалізованих діагностичних центрів, широке коло повноважень, наданих відомчим медичним органам та складна структура управлінської конструкції медичного забезпечення. У теперішній час медичне обслуговування працівників ОВС організовано за державним типом, тобто, фінансується з державного бюджету, представлено медичними підрозділами і мережею підпорядкованих їм лікувально-профілактичних закладів, що функціонують в межах трьох рівнів: 1) Центрального, представленого Управлінням медичного забезпечення та реабілітації, та безпосередньо підпорядкованих йому центральних і спеціалізованих медичних закладів; 2) Регіонального, що складається з відділів і секторів медичного забезпечення в регіонах та лікувально-профілактичних закладів обласного рівня; 3) Місцевого, репрезентованого закладами охорони здоров’я системи МВС лише у окремих великих містах обласного підпорядкування [3, с.72].
Аналіз функціонуючої моделі медичного забезпечення ОВС України свідчить про те, що нею не охоплюється прикріплений контингент, що проживає у місцевості, де відсутні відомчі заклади охорони здоров’я. До того ж наявність чітко структурованого механізму медичного обслуговування у відомчих лікувально-профілактичних закладах, певною мірою обмежує право таких осіб на вибір лікаря і закладу охорони здоров’я, закріпленого статтею 38 Основ законодавства України про охорону здоров’я [4].
Диба С.А., Ткачук І.С., Хорошутін І.В. у своєму дослідженні переконливо зазначають, що медичне страхування працюючих залізничників сприяє підвищенню якісних показників роботи стаціонарів, забезпеченню їх медикаментами, постільною білизною, поліпшенню харчування від залучення коштів страхової компанії, і є всі підстави з 01.01.2002 року запровадити добровільне медичне страхування працюючих залізничників на всіх залізницях України [5, с.9]. Отже і МВС України доцільно запозичити позитивний вітчизняний досвід медичного обслуговування окремої категорії службовців.
Що стосується форм і методів діяльності закладів охорони здоров’я щодо медичного обслуговування прикріпленого контингенту, серед них можна виокремити такі: профілактика захворювань; лікування; реабілітація та санітарно-епідеміологічний нагляд [3, с.130]. Стислий огляд зазначених форм діяльності свідчить про їх застарілість та невідповідність вимогам часу та сучасним тенденціям у медицині. Починаючи від організації лікування, що супроводжується потайливим збереженням «позитивної статистики» хворих осіб і закінчуючи застарілими методами реабілітації пацієнтів.
Виходячи із проведеного розгляду медичного обслуговування працівників ОВС України, пропонуємо звернути увагу на такі аспекти:
1. Необхідність запровадження добровільного медичного страхування працівників ОВС, членів їх сімей та пенсіонерів відомства. Допоки така система загальнообов’язкового медичного страхування не діє в державі, керуючись позитивним досвідом медичного страхування працівників Державної адміністрації залізничного транспорту України (Укрзалізниці), запровадити в МВС організацію медичного обслуговування за аналогічним принципом і впровадити медичне страхування в МВС України;
2. З метою усунення розпорошеності витрачання бюджетних коштів та уніфікації медичного простору, розглянути можливість перепідпорядкування закладів охорони здоров’я МВС України до Міністерства охорони здоров’я України. При чому, для збереження особливостей, притаманних відомчій медицині, можливе створення в межах Міністерства охорони здоров’я України окремого Департаменту, до компетенції якого включити медичне обслуговування представників правоохоронних органів України, членів їх сімей та пенсіонерів. Функції медичних підрозділів можуть бути передані підрозділам роботи з персоналом відповідних територіальних органів МВС України;
3. Належне фінансування в сукупності із комп’ютеризацією та створенням електронних обліків осіб, що перебувають на обслуговувані у закладах охорони здоров’я МВС України. Фінансування стимулюватиме залучення сучасних технологій у профілактику та лікування хвороб. Сучасне медичне обладнання дозволить суттєво покращити статистичні данні щодо хворих осіб без штучного завищення показників діяльності. Створення електронної бази даних істотно сприятиме оперативності внесення, корегування та обміну інформації про медичне обслуговування прикріпленого контингенту.
Таким чином, удосконалення медичного обслуговування працівників ОВС є нагальною вимогою сьогодення, що сприятиме перетворенню МВС на сучасну правоохоронну інституцію і має відбуватися з огляду на розглянуті вище окремі аспекти.

Література

1. Конституція України від 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.
2. Управління медичного забезпечення та реабілітації МВС України. Офіційний Інтернет-сайт // [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://health.centrmia.gov.ua.
3. Курінний Є.В., Логвиненко Б.О. Адміністративно-правові засади медичного забезпечення ОВС України : монографія / Є.В. Курінний, Б.О. Логвиненко. – Дніпропетровськ: ДДУВС, Ліра-ЛТД, 2010. – 196 с.
4. Основи законодавства України про охорону здоров’я від 19 листопада 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 4. – Ст. 19.
5. Диба С.А. Галузева медицина – шляхи та перспективи розвитку /С.А. Диба, І.С. Ткачук, І.В. Хорошутін // [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.mztu.com.ua/svizhij_nomer.php?nid=1.