Форум Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка

УДК 392, 92.

КЛАСИФІКАЦІЯ ЗАХОДІВ АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРИМУСУ В ДІЯЛЬНОСТІ ОРГАНІВ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

Небеська М.С., к.ю.н.,
Луганський державний університет внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка

Анотація: У даній статті було розглянуто поняття адміністративного примусу, приведено декілька класифікацій (за наявністю санкцій, за способом адміністративного забезпечення, за сферою дії суспільних відносин) згідно з роботами вчених у цієї сфері. Дана характеристика заходам адміністративного примусу: попередження, припинення, стягнення. Показано відображення адміністративного примусу у чинному законодавстві.
Ключові слова: адміністративний примус, Кодекс України про адміністративні правопорушення, попередження, стягнення, класифікація.

Аннотация: В данной статье было рассмотрено понятие административного принуждения, приведено несколько классификаций (при наличии санкций, по способу административного обеспечения, по сфере действия общественных отношений) согласно работами ученых в этой сфере. Данная характеристика мерам административного принуждения: предупреждение, пресечение, взыскания. Показано отображения административного принуждения в действующем законодательстве.
Ключевые слова: административное принуждение, Кодекс Украины об административных правонарушениях, предупреждения, взыскания, классификация .

Abstract: This paper examined the concept of administrative enforcement, brought several classifications (if any sanctions by way of administrative support, with the scope of public relations ) in accordance with the work of scientists in this field. The characteristic of administrative enforcement actions: warning, suspension, penalties. Displaying display administrative enforcement of existing legislation.
Keywords: administrative enforcement, the Code of Ukraine on Administrative Offences, prevention, recovery, classification.

Держава для виконання своїх завдань та функцій використовує всі можливі засоби, особливе місце серед яких посідають правові, зокрема адміністративно-правові засоби. Правоохоронні адміністративно-правові засоби використовуються для захисту прав та свобод громадян від протиправних посягань. Основу останніх становлять заходи адміністративного примусу. Вони виступають важливим елементом організації діяльності держави та забезпечення реалізації прав і свобод громадян, адже свобода, надана людині від природи, не може бути реалізованою через те, що припускається свобода абсолютної рівності.
Сутність і значення адміністративного примусу вже давно стали об’єктами уваги багатьох вчених-адміністративістів. Проблеми адміністративного примусу тією чи іншою мірою у своїх працях розглядали: В.Б. Авер’янов, Д.М. Бахрах, Ю.П. Битяк, А.С. Васильєв, С.Т. Гончарук, О.В. Джафарова, Є.В. Додін, М.М. Дорогих.. Значний внесок у дослідження проблем використання адміністративного примусу в правоохоронній діяльності міліції в Україні зробив А.Т. Комзюк.
Для повного аналізу адміністративного примусу в діяльності міліції необхідно дати його класифікацію. Існує декілька позицій щодо класифікації адміністративного примусу.
Так, Г.І. Петров визначає дві класифікаційні групи:
1) адміністративні стягнення (каральні заходи);
2) заходи адміністративного забезпечення (попередження правопорушень або забезпечення виконання обов’язків органами управління) [1, с. 299-301].
За наявністю в заходах адміністративного примусу певних санкційних властивостей Д.Н. Бахрах розподіляє їх на три типи:
1) заходи запобігання;
2) адміністративно-відповідальні заходи;
3) адміністративні стягнення [2, с. 59].
На сьогодні досить значна група вчених підтримує точку зору М.І. Єропкіна, який ще у 1977 р. запропонував трискладову класифікацію адміністративного примусу. В її основі лежить спосіб адміністративно-правового забезпечення правопорядку. Таким чином, було виокремлено:
1) заходи адміністративного попередження;
2) заходи адміністративного припинення;
3) заходи адміністративного стягнення [3, с. 119].
Ця класифікація дозволяє розділити схожі примусові заходи на окремі групи. Основою внутрішнього системо виокремлення заходів адміністративного примусу є мета їх застосування, яка полягає у попередженні можливих правопорушень та настанні небезпечних для суспільства наслідків, припинення протиправних дій та покарання осіб, винних у вчиненні адміністративних проступків [4, с. 19].
Заходи адміністративного попередження можуть бути не пов’язані з учиненням правопорушень. Їх застосовують з профілактичною метою, тобто вони мають запобігати можливим правопорушенням. Саме цей вид адміністративного примусу застосовують для забезпечення громадської безпеки у разі виникнення надзвичайних обставин. Серед зазначених заходів можна виділити перевірку документів, прикордонний або митний догляд, адміністративний нагляд, вилучення зброї, боєприпасів під час оголошення надзвичайного стану.
З метою припинення протиправних дій або запобігання їх шкідливим наслідкам застосовують заходи адміністративного припинення, які, на відміну від попередніх, можуть використовуватися лише за наявності правопорушення. У такому разі вилучення майна (наприклад, холодної або вогнепальної зброї) здійснюється, якщо немає дозволу на володіння цими предметами або порушено правила їх обігу (зберігання, носіння, використання та ін.). До таких заходів, зокрема, належать адміністративне затримання осіб, які вчинили правопорушення, арешт особи або його майна.
Заходи адміністративного стягнення посідають специфічне, особливе місце у загальній системі заходів адміністративного примусу. Вони мають характер санкцій, систематизований та кодифікований вигляд у чинному законодавстві, де також зазначено чіткі підстави і порядок їх застосування. КУпАП регламентує застосування адміністративного стягнення, яке може бути здійснене і в судовому порядку (ст. 221) [5]. Обов’язковим наслідком застосування адміністративного стягнення є адміністративна відповідальність.
Аналізуючи дослідження цього питання у вітчизняній адміністративній науці, слід звернути увагу на правильну позицію В.К. Колпакова, який доводить, що за порушення адміністративно-правових «установлень» може бути застосовано стягнення та інші заходи впливу. Він пропонує такі заходи позначати терміном «заходи відповідальності за порушення адміністративно-правових установлень» [6, с. 299].
Деякі автори розглядають засоби поновлення як вид державного примусу і визначають адміністративно-відновні заходи примусового характеру [6, с. 59].
Слід також звернути увагу на застосування заходів забезпечення провадження у справах про адміністративні правопорушення, тобто заходів процесуального забезпечення. Деякі автори вважають їх складовою адміністративного припинення [7, с. 6].
Можна стверджувати, що заходи процесуального забезпечення мають усі підстави для виокремлення їх в окремий вид адміністративного примусу. Про це також аргументовано говорять С.О. Кузніченко та О.О. Кашкаров, які у своїй статті розглядають підстави застосування заходів процесуального примусу під час адміністративного судочинства й аналізують ці заходи, передбачені зазначеним кодексом [8, с. 75].
КАС України (розділ IV «Заходи процесуального примусу») встановлює порядок застосування цих заходів та їх види. Такий розділ забезпечує повагу до адміністративного суду, а також можливість реалізації конституційних прав і свобод як учасників адміністративного процесу, так і інших осіб, а також принципів адміністративного судочинства [9].
Правила поведінки учасників адміністративного процесу та інших осіб, присутніх у залі під час розгляду адміністративної справи судом, встановлено ст. 134 КАС України. У разі порушення правил поведінки суд має право застосувати заходи примусу, які, згідно з ч. 1 ст. 269, включають: попередження, видалення із зали судового засідання, тимчасове вилучення доказів для дослідження судом, привід [9].
З точки зору Ю.М. Козлова, засоби (види) адміністративного примусу, за їх цільовим призначенням, можна поділити на три групи – адміністративно-запобіжні, адміністративно-припиняючі й засоби адміністративної відповідальності [10, с. 218]. Відповідно, і примус буває адміністративно-попереджувальним, адміністративно-припиняючим і у формі адміністративної відповідальності. У цьому контексті В.К. Шкарупа підкреслює, що ці засоби виконують забезпечуючи роль при доказуванні у справах про адміністративні правопорушення [11, с. 12].
Залежно від сфери дії суспільних відносин (галузі суспільних відносин), які визначені КУпАП, адміністративний примус, на думку В.О. Кудрі, можна поділити на такі види:
 адміністративний примус у сфері митного контролю;
 адміністративний примус у сфері прикордонного контролю;
 адміністративний примус у сфері охорони здоров’я населення;
 адміністративний примус у сфері використання природних ресурсів, охорони пам’ятників культури та історії;
 адміністративний примус у галузі використання паливно-енергетичних ресурсів;
 адміністративний примус у сільському господарстві;
 адміністративний примус у галузі санітарно-ветеринарних відносин;
 адміністративний примус на транспорті і галузі дорожнього господарства і зв’язку;
 адміністративний примус у сфері встановленого порядку управління [12, с. 264].
Слід зазначити, що перелік зазначених вище сфер суспільних відносин, в яких діє адміністративний примус, не є вичерпним і його можна на доктринальному рівні ще деталізувати, продовжувати і доповнювати. Враховуючи те, що паралельно з КУпАП діють норми інших законодавчих актів, що регламентують застосування адміністративного примусу, можна на доктринальному рівні запропонувати й інші види адміністративного примусу відповідно до сфер дії.
Беручи до уваги наведені вище точки зору, доцільно виділяти наступну класифікацію адміністративного примусу в діяльності міліції:
1) адміністративне запобігання;
2) адміністративне припинення;
3) адміністративна відповідальність.
Обрана класифікація адміністративного примусу в діяльності органів внутрішніх справ за видами має важливе теоретичне значення, оскільки це дає можливість усвідомити сутність різноманітних заходів примусу, що застосовуються, їх мету та взаємозв’язок, забезпечити ефективний вплив на правопорушників, розв’язати питання притягнення до відповідальності.

Література
1. Петров Г.И. Советское административное право / Г.И. Петров. – Л.: Изд-во Ленингр. ун-та, 1960. – 344 с.
2. Бахрах Д.Н. Административно-процессуальное принуждение / Д.Н. Бахрах// Известия вузов. Правоведение. – 1989. – № 4. – С. 59-64.
3. Еропкин М.И. Административное принуждение / М.И Еропкин // Советское административное право. – М.: Юрид. лит., 1977. – С. 105-128.
4. Мельник Р.С. Забезпечення законності застосування заходів адміністративного примусу, не пов’язаних з відповідальністю: дис... кандидата юрид. наук: 12.00.07 / Р.С. Мельник. – X., 2002. – 211 с.
5. Кодекс України про адміністративні правопорушення від 07.12.1984 // Відомості Верховної Ради Української РСР. – 1984. – № 51. – Ст. 1122.
6. Колпаков В.К. Деліктний феномен в адміністративному праві України: дис... доктора юрид. наук: 12.00.07 / В.К. Колпаков. – К., 2005. – 455 с.
7. Шкарупа В.К. Доказательства в производстве по делам об административных правонарушениях, подведомственным органам внутренних дел: автореф. дис. ... канд. юрид наук / В.К. Шкарупа. – К., 1985. – 21 с.
8. Кузніченко С.О. Заходи процесуального примусу, передбачені Кодексом адміністративного судочинства України / С.О. Кузніченко, О.О. Кашкаров // Ученые записки Таврического национального университета им. В.И. Вернадского. Серия «Юридические науки». – 2008. – №1. – С. 75-81.
9. Кодекс адміністративного судочинства України від 06.07.2005 // Відомості Верховної Ради України. – 2005. – № 35-37. – Ст. 446.
10. Козлов Ю.М., Алехин А.П. Административное право Российской Федерации: Учебник для вузов / Ю.М. Козлов, А.П. Алехин. – М.: Юристь, 1994. – 598 с.
11. Шкарупа В.К. Доказування та докази в адміністративно-примусовій діяльності органів внутрішніх справ (міліції): монографія / В.К. Шкарупа. – К.: УАВС, 1995. – 163 с.
12. Кудря В.О. Питання класифікації адміністративного примусу в діяльності органів внутрішніх справ / В.О. Кудря // Держава і право. – 2012. – Вип. 53. – С. 262-266.