Відправлено: 15.05.14 12:50. Заголовок: Ганич Д.Є., Окремі аспекти вдосконалення протидії торгівлі дітьми в Україні

Окремі аспекти вдосконалення протидії торгівлі дітьми в Україні

Ганич Д.Є.,
курсант ЛДУВС ім. Е.О. Дідоренка

Кожна правова, демократична держава, яка піклується про захист своїх громадян, встановлює найвищої цінністю людину, її життя, здоров’я, честь і гідність, недоторканість і безпеку. Україна не є виключенням [1]. Одним із пріоритетних напрямків політики України є соціальне забезпечення та підтримка осіб, які опинилися у складних життєвих обставинах. Життєве неблагополуччя може бути спричинене різними факторами, зокрема перебування людини в ситуації торгівлі людьми.

Торгівля людьми – одна з найбільш актуальних проблем сучасності. За даними Міжнародної організації міграції (далі - МОМ) в Україні, наша країна є однією з основних європейських країн походження жінок та дітей, що стають потерпілими від торгівлі людьми. У період з 2000 по 2008 роки, МОМ повернула в Україну з різних країн 5214 потерпілих від торгівлі людьми. З них 256 потерпілих від торгівлі людьми були неповнолітніми. За результатами останнього дослідження МОМ, починаючи з 1991 року потерпілими від торгівлі людьми, здебільшого задля трудової експлуатації,
стало близько 100 тисяч громадян України. У Звіті Спеціального доповідача ООН з питань торгівлі дітьми, дитячої проституції та дитячої порнографії зазначається, що масштабна дитяча проституція та торгівля дітьми залишаються нагальною проблемою в Україні. Дітей заманюють в тенета торгівлі як всередині країни, так і за її межами. Діти, постраждалі від внутрішньої торгівлі, нерідко піддаються насильству. Вербування дітей для транскордонної торгівлі людьми відбувається, головним чином, через друзів та знайомих, а для внутрішньої торгівлі – за посередництва членів родини, нерідко батьків постраждалих дітей [2, с. 2].

Таким чином, на сучасному етапі розвитку української держави є нагальна потреба у формуванні дієвої системи захисту дітей від торгівлі людьми. Отже метою дослідження, є дослідження існуючої системи протидії торгівлі дітьми в Україні та окремі рекомендації щодо її вдосконалення.

Розглядаючи протидію торгівлі дітьми як систему, необхідно зазначити, що дитина як основний об’єкт діяльності системи оточена різними елементами цієї системи, які повинні забезпечувати її підтримку та протидіяти можливості стати живим товаром. Система протидії торгівлі дітьми, орієнтована на діяльність органів державної влади, складається із нормативно-правового регулювання; системи суб’єктів протидії та їх діяльності у відповідній сфері.

Нормативно – правова база забезпечення протидії торгівлі дітьми в Україні доволі розвинена, але потребує розробки та вдосконалення механізму реалізації положень законодавчих актів. Створення передумов для їх впровадження та визначення відповідальності конкретних осіб за дотримання і захист прав дитини [3, с. 50].

Зараз працюють над виконанням вимог Закону України від 05 березня 2009 року Про Загальнодержавну програму «Національний план дій щодо реалізації Конвенції ООН про права дитини» на період до 2016 року [4], яка має на меті об’єднати в єдину систему зусилля держави щодо захисту прав дітей. Зазначені питання також регламентовані положеннями Закону України від 20.09.2011 р. № 3739-VI «Про протидію торгівлі людьми» [5], постанови Кабінету Міністрів України від 21 березня 2012 р. № 350 «Про затвердження державної цільової соціальної програми протидії торгівлі людьми на період до 2015 року» [6].

Варто відзначити, що положення профільного закону виконуються на неналежному рівні. Хоч він і визначає організаційно-правові засади протидії торгівлі людьми, все одно немає злагодженості між іншими нормативно-правовими актами. Через недостатнє фінансування боротьба з торгівлею людьми стає все більше важкою. Важко виявляти причини та передумови, що сприяють торгівлі людьми. Тому що зазвичай особи, які цим займаються, мають достатній рівень фінансування та допомогу осіб, кому цей товар потрібен.

До органів державної влади на які покладено захист прав дитини, включаючи протидію використанню дитячої праці, а також реалізацію державної політики у сфері торгівлі людьми, відносять у першу чергу Кабінет Міністрів України. Безпосередньо організовує цю роботу Міжвідомча координаційна рада з питань протидії торгівлі людьми, яка є постійно діючим консультативно-дорадчим органом при Кабінеті Міністрів України.

Основна її діяльність спрямована на запобігання та боротьбу з торгівлею людьми, розшук зниклих за кордоном, повернення та реабілітацію постраждалих. Обсяг фінансування за 2010 рік Державної програми протидії торгівлі людьми з державного бюджету становив 1469,7 тис.
гривень [7. с. 6]. Це замало для нормального функціонування та допомоги особам, які постраждали від торгівлі людьми. Міжвідомчу раду очолює міністр України у справах молоді та спорту. До її складу входять представники таких органів влади як Міністерство соціальної політики України, Міністерство України у справах сім’ї, молоді та спорту, Міністерство освіти та науки України, Міністерство охорони здоров’я України, Міністерство юстиції України, Міністерство закордонних справ, СБУ, Національна комісія зв’язку та інформатизації України, Адміністрація державної прикордонної служби, Державна міграційна служба України та Державна туристична адміністрація України. Провідною організаційною структурою, що безпосередньо веде боротьбу з торгівлею людьми, є Департамент боротьби зі злочинами, пов’язаними з торгівлею людьми, який входить до складу Міністерства внутрішніх справ України.

До недержавних організацій, що здійснюють протидію торгівлі дітьми, відносять Міжнародну організацію з міграції (МОМ), яка проводить значну роботу з попередження та запобігання торгівлі людьми, захисту потерпілих.

Схиляючись до думки Н.Ф. Романова та Н.Є. Гусака слід визначити спеціально уповноважений державний орган, який має відповідати за реалізацію заходів з протидії торгівлі дітьми [8, с. 51].

Про ефективність діяльності суб’єктів протидії торгівлі дітьми свідчить реальна ситуація, яка існує на території України. В українському суспільстві подовжують існування та отримують свій розвиток умови, які сприяють торгівлі дітьми. Зокрема, близько 150 тис. дітей сьогодні проживають у неблагополучних сім’ях, де батьки зловживають алкоголем або наркотичними засобами, не працюють, не займаються вихованням дітей і доглядом за ними. В країні живе понад 103 тис. дітей-сиріт. Щороку до притулків потрапляє понад 120 тис. юних громадян [7].

Поряд із цим, сприятливою умовою для торгівлі дітьми залишається відсутність відповідального ставлення до належного виховання дітей починаючи зі шкільного віку. Тенденція така, що в навчальних закладах не проводять належним чином заняття з питань торгівлі дітьми. До проведення таких занять варто залучати шкільних психологів та діючих працівників органів внутрішніх справ, які обізнані в цій сфері, щоб вони змогли розповісти основні нюанси поведінки особи, яка має на меті вербування людини для подальшої реалізації. Доцільно розробити пам’ятки у яких викладено правила поведінки з незнайомими особами в громадських та інших місцях, які постійно повинні знаходитись у школяра.

Проводячи батьківські збори варто звертати увагу не тільки на успішність дитини, а й на збереження її життя і здоров’я у вигляді рекомендацій (як не стати жертвою торгівлі людьми). Необхідно вимагати від батьків, щоб діти не йшли додому самі, а в обов’язковому випадку їх зустрічали дорослі.

Стенди, які призначенні для розміщення важливої інформації в школі пустують або не мають взагалі ніякої інформації. Треба розуміти, що діти найбільш уразливі з психологічної точки зору та швидко, так - би мовити «вербуються», тому повинні постійно знати, як не стати жертвою торгівлі.
Керівникам навчальних закладів необхідно проводити роботу не тільки з дитиною, а й з сім’єю, постійно контролюючи ситуацію в сім’ї. Залучати у разі потреби органи опіки та піклування для вирішення різного роду проблем.

Особливо увагу варто звертати на малозабезпечені сім’ї, тому що в такому випадку самі батьки можуть заробляти на дитині гроші, підштовхувати її до жебракування, крадіжок та інших заходів з метою отримання прибутку.

Список використаних джерел

1. Конституція України прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року // Відомості Верховної Ради України. – 1996. - № 30. - ст. 141.
2. Протидія використанню дитячої праці та торгівлі дітьми в Україні. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.ilo.org.ua/DocLib/Публікації/БРОШУРА_ПРОТИДІЯ%20ВИКОРИСТАННЮ%20ДП_2008.pdf.
3. Бізнес на дітях: контрольна для дорослих. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.viche.info/journal/1183/
4. Про Загальнодержавну програму «Національний план дій щодо реалізації Конвенції ООН про права дитини» на період до 2016 року: Закон України від 05 березня 2009 року № 1065-VI // Відомості Верховної Ради України. – 2009. - № 29. - ст. 395.
5. Про протидію торгівлі людьми: Закон України від 20.09.2011 № 3739 // Відомості Верховної Ради України. – 2012. - № 19-20. - ст. 173.
6. Державна цільова соціальна програма протидії торгівлі людьми на період до 2015 року: затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 21 березня 2012 р. № 350. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show
7. Запобігання торгівлі неповнолітніми в Україні. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://cspd.zu.edu.ua/lectoriy/zvit.pdf
8. Романова Н.Ф., Гусак Н.Є. Протидія торгівлі дітьми в Україні. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://hghltd.yandex.net/yandbtm.