Відправлено: 15.05.14 12:12. Заголовок: Бабенко В.І., ПРИНЦИП СИСТЕМНОСТІ ЯК ПРОВІДНИЙ ПРИНЦИП ПОБУДОВИ ОРГАНІВ ПУБЛІЧНОЇ ВЛАДИ

УДК 342.92

ПРИНЦИП СИСТЕМНОСТІ ЯК ПРОВІДНИЙ ПРИНЦИП ПОБУДОВИ ОРГАНІВ ПУБЛІЧНОЇ ВЛАДИ

Бабенко В.І., кандидат юридичних наук, докторант Державного науково-дослідного інституту МВС України

У статті на підставі особливостей аналізу категорії соціальної системи виокремлено та охарактеризовано ознаки принципу системності як провідного принципу побудови органів публічної влади, до яких віднесено цілісність, єдність, наявність внутрішніх та зовнішніх зв'язків, структурність тощо.
Ключові слова: органи публічної влади, органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, принципи побудови, принцип системності, соціальні системи.

В статье на основании особенностей анализа категории социальной системы выделены и охарактеризованы признаки принципа системности как ведущего принципа построения органов публичной власти, к которым отнесены целостность, единство, наличие внутренних и внешних связей, структурность и т.д.
Ключевые слова: органы публичной власти, органы исполнительной власти, органы местного самоуправления, принципы построения, принцип системности, социальные системы.

In the article on the basis of the analysis of the features category of the social system isolated and characterized by signs of the systems principle as the leading principle of construction of the public authorities, which referred integrity, unity, the presence of internal and external communications, structure, etc..
Key words: public authorities, executive authorities, local authorities, construction principles, the principle of systems, social systems.

Сьогодні, коли йде активна трансформація системи державної влади та місцевого самоврядування в Україні, особливо важливою є відповідність здійснюваних реформ науково обґрунтованим моделям підвищення ефективності діяльності публічної влади. Це обумовлює увагу до принципів побудови органів публічної влади як до вихідних положень, базуючись на яких, можна здійснювати кардинальні перетворення державного механізму. Разом з тим, не зважаючи на важливість даної проблематики для подальшого розвитку науки адміністративного права та реформування системи державної влади в Україні, принцип системності як провідний принцип побудови органів публічної влади досліджений сьогодні ще недостатньо.

Принцип системності обумовлює побудову органів публічної влади як сукупності взаємопов’язаних елементів та зв’язків між ними. Система органів публічної влади є різновидом соціальних систем і має всі притаманні останнім ознаки: Соціальна система розуміється як складно-організоване цілісне утворення, впорядковане і пов'язане з сукупністю взаємодетермінованих зв'язків між його елементами. Виділяють наступні особливості, які притаманні соціальній системі: 1) цілісність, відносна завершеність об'єкта і його відносна єдність; 2) наявність внутрішніх зв'язків; 3) наявність зовнішніх зв'язків з іншими об'єктами та системами; 4) має свою структуру, внутрішню будову; 5) соціальна система як об'єкт є відносно автономною; 6) самоорганізована і
саморегульована система; 7) виконує численні функції; 8) соціальна система скерована на досягнення певного результату [1, с.23].

Цілісність та відносна завершеність і єдність органів публічної влади полягає у формальній визначеності їх структури у поєднанні з завершеністю переліку виконуваних ними функцій. Стаття 6 Конституції України проголосила, що державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову, при цьому органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України [2]. Кожна з гілок державної влади має цілісний характер, неприпустимим є змішування їх функцій. Структури органів публічної влади, визначені відповідними нормативно-правовими актами, не можуть довільно змінюватися

Наявність внутрішніх зв'язків пов’язано з побудовою ієрархії підпорядкування для виконання покладених на орган завдань, так і з забезпеченням життєдіяльності самого органу публічної влади за допомогою комплексу матеріально-технічних, кадрових та інших заходів. Взаємодію зовнішнього середовища і органів публічної влади можна розглядати як сукупність неперервних впливів з боку підсистем і елементів зовнішнього середовища (громадянського суспільства, суб’єктів господарювання тощо) і цілеспрямованого керівного впливу на орган публічної влади з боку держави та її органів за допомогою законів і підзаконних правових актів, якими затверджуються інструкції щодо їх діяльності, правила, порядки, стандарти, обов'язкові для виконання.

Структура органів публічної влади має розумітися як сукупність центральних органів виконавчої влади та їх територіальних відділень та органів місцевого самоврядування, об’єднаних за функціональною та територіальними ознаками. Центральні органи виконавчої влади ми розуміємо у тому значенні, яке міститься у ст.1 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» [3], згідно якої систему центральних органів виконавчої влади складають міністерства України та інші центральні органи виконавчої влади. Відповідно, органи місцевого самоврядування розуміються як сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст. (ч.2 ст. 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»). Крім того, існують органи публічної влади, які не належать ні до кола органів виконавчої влади, ні до органів місцевого самоврядування. Таким органом, зокрема, є прокуратура України, що становить єдину систему, на яку відповідно до Конституції України та Закону України «Про прокуратуру» покладаються функції підтримання державного обвинувачення в суді; представництва інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом; нагляд за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство; нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян. Однією з характерних особливостей ознаки структурності органів публічної влади є висока динаміка її змін, особливо протягом останніх років.

Відносна автономність у поєднанні самоорганізованістю і саморегульованістю органів публічної влади означає наявність у органів публічної влади повноважень для здійснення покладених на них функцій та завдань, а також певної самостійності у питаннях перерозподілу кадрових, матеріальних та інших ресурсів у внутрішньому середовищі органу з тим, щоб найбільш ефективно здійснювати означені повноваження. Автономність у даному випадку не суперечить наявності підпорядкування, знаходження в певній ієрархії, а доповнює її, оскільки функціонування органу як окремої ланки системи публічної влади потребує самостійного здійснення ним певних дій, наявності кола повноважень, віднесених до його внутрішньої компетенції.

Що стосується функцій органів публічної влади, під якими ми розуміємо головні напрями діяльності означених органів, то головним тут є додержання умови предметності. Предметність у даному випадку означає, що функції органів публічної влади пов’язані з певними, об’єктивно існуючими, явищами, предметами, що виступають відображенням матеріального світу, засвоєного діяльністю людини зокрема і органів держави та місцевого самоврядування взагалі. Саме предметність обумовлює необхідність функціонального аналізу органів публічної влади, спрямованого на визначення доцільності виконання ними певних функцій та пошуку шляхів найбільш ефективного їх виконання.

Результат діяльності органів публічної влади пов'язаний із досягненням мети їх діяльності, якою є досягнення такого стану розвитку органів публічної влади, який забезпечує основу їх структури та функціонування і забезпечує взаємодію між ними, а також між людиною, громадянським суспільством та державою. Мета як ідеальна модель бажаного результату виконує багато функцій у забезпеченні ефективного функціонування державного механізму, і однією з таких функцій є забезпечення зворотного зв’язку між застосовуваними способами та методами діяльності і досягненням запланованих результатів.

Врахування виділених нами рис реалізації принципу системності як провідного принципу побудови органів публічної влади під час їх реформування дало б змогу врахувати зв’язки, які існують між окремими елементами системи державної влади та місцевого самоврядування в нашій державі, з тим, щоб забезпечити відповідність такого реформування поставленим цілям.

Література

1. Соціологія: навчальний посібник / А.А. Герасимчук; Ю.І. Палеха, О.М. Шиян. – К.: Вид-во Європ. ун-ту, 2004. – 388 с.
2. Конституція України // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.
3. Про центральні органи виконавчої влади: Закон України від 17.03.2011 р. № 3166-VI // Відомості Верховної Ради України. – 2011. – № 38. – Ст. 385.