Відправлено: 13.05.14 22:22. Заголовок: Бурлаков С. В., Принципи висвітлення діяльності публічної адміністрації

"Принципи висвітлення діяльності публічної адміністрації"

Бурлаков С. В., здобувач кафедри адміністративного права і процесу національної академії внутрішніх справ

Відповідно до положень принцип - це керівна ідея, основа системи, що представляє узагальнення та поширення будь-якого положення на всі явища тієї області, з якої даний принцип абстраговано. Від латинського «principium» це початок, основа. Це основне вихідне положення якоїсь теорії, вчення, науки, світогляду, політичної організації [1, с.48]. В той же час вони встановлюють основні правила, керівні настанови, норми діяльності для впровадження системи управління загальними процесами [2, с.32].
Принцип в філософському розумінні розглядається як першопочаткова, керуюча ідея, основне правило поведінки. Але з моменту свого правового закріплення основна ідея набирає юридичного характеру, стає правовим принципом. Принцип є результатом об’єктивно існуючих правових реалій. Ця обставина була точно підмічена Ф.Єнгельсом, який писав: «Принципи не вживаються до природи і людської історії, а абстрагуються від них» [3, с.40].
Принципи представляють собою результат узагальнення людьми діючих законів і закономірностей, притаманних їм спільних рис, характерних фактів і ознак, які стають загальним початком їх діяльності.
Юридична енциклопедія дає наступне визначення поняття «принципу» - це основні засади, вихідні ідеї, що характеризуються універсальністю, загальною значущістю, вищою імперативністю і відображають суттєві положення теорії вчення, науки, системи внутрішнього і міжнародного права, політичної, державної чи громадської організації. Принципам притаманна властивість абстрактного відображення закономірностей соціальної дійсності, що зумовлює їх особливу роль у структурі широкого кола явищ. Принципи є джерелом багатьох явищ або висновків, що відносяться до нього, як дія до причини (принцип реальний) або як наслідки до підстави [4,с.110].
Що ж стосується визначення поняття «принципів» та їх класифікації у правовій літературі, то слід сказати, що єдиної точки зору на цю проблему не існує.
На підставі вищевикладеного вважаємо, що принципи це – закріплені в законодавстві основні ідеї, що характеризують сутність, правову природу та зміст всіх інститутів суспільства, спрямовані на вирішення конкретних завдань та створення необхідних умов, для їх безпечного розвитку та функціонування.
Разом з тим, треба відзначити, що система принципів має дуже широкий спектр, який потребує класифікації.
Теоретичними питання класифікації принципів займалась значна кількість вчених, які до сьогодні не мають єдиного підходу щодо угрупування цього явища.
Так, на думку О.Ф. Скакун усі принципи можна поділити на: загально-соціальні та спеціально-соціальні (юридичні).
До загально-соціальних принципів відносяться: економічні; соціальні; політичні; ідеологічні, морально-духовні та ін. Спеціально-соціальні (юридичні) принципи в свою чергу поділяються на:
• Загальні — своєрідна система координат, у рамках якої розвивається національна правова система, і одночасно вектор, що визначає напрямок розвитку цієї правової системи. Належать до всіх галузей права.
• Галузеві — своєрідна система координат, у рамках якої розвивається певна галузь права, і одночасно вектор, що визначає напрямок розвитку цієї галузі.
Властиві конкретній галузі права (наприклад, принцип рівності сторін у майнових відносинах — у цивільному праві; рівності держав, поважання державного суверенітету, невтручання у внутрішні справи держави та ін. — у міжнародному публічному праві).
• Міжгалузеві — своєрідна система координат, у рамках якої розвиваються кілька відповідних галузей права, і одночасно вектор, що визначає напрямок розвитку цих галузей. Властиві кільком спорідненим галузям права (наприклад, принципи гласності та змагальності сторін судового розгляду — в кримінально-процесуальному та цивільному процесуальному праві; принципи недоторканності власності, свободи економічної діяльності, свободи укладати договір, необхідності конкуренції та заборони монополізації — у підприємницькому та банківському праві).
І, як справедливо зазначає автор, дати вичерпний перелік загальних принципів важко, тому що вони не мають достатньої чіткості та стабільності змісту. Одне є безсумнівним — в них втілюються загальнолюдські цінності [5].
В.Б. Авер’янов серед принципів сучасного адміністративного права виділяє загальні та спеціальні принципи, де до загальних відносить принципи, які мають фундаментальне значення для всієї галузі та проявляються і деталізуються у спеціальних принципах, характерних для окремих інститутів адміністративного права [6, с.82]. Подібна точка зору, щодо класифікації принципів, висловлювалась і авторами навчального посібника «Основи адміністративного судочинства та адміністративного права».
В.К. Колпаков класифікує принципи на три групи:
– соціально-політичні (законність, гласність, демократизм і т.д.);
– організаційні принципи (галузевий, функціональний, територіальний);
–організаційні принципи функціонування (нормативність діяльності, єдиноначальність, колегіальність і т.д.).
А.М. Школик вважає, що принципи поділяються на дві групи: засадничі (законність, пропорційність, привселюдність, об'єктивність та неупередженість, рівність перед законом, відповідність до законної мети) та процедурні (доступність послуг публічної адміністрації, часові обмеження адміністративних справ і т.д.), при цьому відзначаючи, що не можливо провести чітку відмінність між ними.
О.В. Кузьменко виділяє три групи принципів: загальні, міжгалузеві та галузеві [7, с.115-118].
Досліджуючи принципи висвітлення діяльності публічної адміністрації ми будемо використовувати класифікацію, запропоновану А.М. Школиком, а саме, виділення двох груп принципів: засадничих та процедурних. На нашу думку, саме цей поділ дасть можливість в повному обсязі розкрити суть зазначеної категорії в цій сфері.
Отже, висвітлення діяльності публічної адміністрації базується на засадничих та процедурних принципах.
Засадничі принципи висвітлення діяльності публічної адміністрації, тобто ті принципи, які впливають на весь процес висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації і є для нього основними, базовими (наприклад, законність, привселюдність, рівність перед законом, всебічне та об’єктивне висвітлення);
Процедурні принципи висвітлення діяльності публічної адміністрації, які становлять підґрунтя для реалізації спеціальних завдань, що покладені в основу даної сфери (відкритість, доступність інформації, свобода обміну інформацією та ін.).
Засадничими принципами є принципи: верховенства права, законності, рівності, об’єктивності, свободи вираження поглядів і переконань, гарантованості права на інформацію або вільного отримання та поширення інформації; максимальної прозорості та відкритості, достовірності та повноти висвітлення, соціальної орієнтації, принцип вичерпного переліку винятків із принципу максимальної відкритості висвітлення діяльност. Такі принципи визначають поряд із урахуванням особливостей цілей, завдань і функцій основний зміст й специфіку діяльності щодо висвітлення діяльності публічної адміністрації.
До процедурних принципів, на нашу думку, можна віднести принципи: обов’язковості оприлюднення інформації; сприяння прозорості й відкритості в управлінській діяльності, забезпечення процедур, що сприяють доступу до інформації, відкритості засідань органів державної влади та органів місцевого самоврядування для громадськості, всебічного та об’єктивного висвітлення діяльності публічної адміністрації.
Література:
1. Сущенко В. Д. Сучасний процес управління в органах внутрішніх справ: [монографічне дослідження] / Сущенко В. Д., Присяжний С. В., Коваленко О. І. – Київ: Національна академія внутрішніх справ України, 1999. – 352 с.
2. Філіпенко А. С. Адміністративно-правове регулювання захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру: дис. … канд. юрид. наук: 12.00.07 / Анастасія Сергіївна Філіпенко. – Ірпінь, 2008.
3. Маркс К. Сочинения: в 30 т. / К. Маркс, Ф. Енгельс. – [2-е изд.]. – М. : Госполитиздат, 1962. – 706 с.
4. Юридична енциклопедія: в 6 т. / [редкол: Ю.С.Шемшученко (голова редкол.) та ін.]. – К. : Укр.енцикл., 1998. – 4432 с.
5. Скакун О. Ф. Теорія держави і права : підруч. / О. Ф. Скакун. – Х. : Консум, 2001. – 656 с.
6. Адміністративне право України. Академічний курс: підруч. у 2 т. / [ред. колегія: В.Б. Авер’янов (голова)]. – К. : Юридична думка, 2004. – 1172 с.
7. Кузьменко О. В. Процесуальні категорії адміністративного права: [монографія] / Кузьменко О. В. – Львів: ВАТ "Львівська книжкова фабрика"Атлас", 2004. – 232 с.