Відправлено: 16.05.14 14:56. Заголовок: Кравцова І.В., Адміністративно-правове попередження насильства в сім’ї: деякі питання

УДК 342.951

Адміністративно-правове попередження насильства в сім’ї: деякі питання

Кравцова І.В., магістр соціальної роботи
старший інспектор сектору інформаційно-аналітичного забезпечення Ленінського РВ ЛМУ ГУМВС України в Луганській області

Анотація. У статті автор розглядає деякі питання адміністративно-правового попередження насильства в сім’ї. Вказується на адміністративну відповідальність як на провідний засіб попередження насильства в сім’ї.
Ключові слова: попередження, насильство, види насильства, насильство в сім’ї, адміністративна відповідальність.

Аннотация. В статье автор рассматривает некоторые вопросы административно-правового предупреждения насилия в семье. Указывается на административную ответственность как на ведущее средство предупреждения насилия в семье.
Ключевые слова: предупреждение, насилие, виды насилия, насилие в семье, административная ответственность.

Summary. In the article the author considers the common questions of medical support of the internal affairs of Ukraine. Are allocated some of the problems of organization of departmental medicine in the internal affairs of Ukraine.
Key words: prevention, violence, types of violence, domestic violence, administrative responsibility.

Розбудова в Україні сучасної правової держави, що ґрунтується на принципах пріоритету прав і свобод людини та верховенства права, спонукає вчених-юристів до вивчення та впровадження у щоденну діяльність правових норм та інституцій, притаманних сучасному цивілізованому світові.

Основа правової держави – дотримання прав та свобод людини, створення умов для їх реалізації, всебічний захист та гарантування їх відновлення. Усе це неможливо без досконалого юридичного механізму забезпечення основних прав і свобод людини. Насильство в сім’ї в будь-яких його проявах сьогодні повинно розглядатися виключно як грубе порушення прав людини [1, с. 488]. Саме тому актуальним завданням сьогодні є здійснення наукового аналізу адміністративно-правових проблем насильства в сім’ї.

Україна однією з перших країн СНД ухвалила Закон «Про попередження насильства в сім’ї» та ратифікувала низку міжнародних правових актів у сфері захисту прав особи, взявши на себе зобов’язання дотримуватися всіх положень цих документів. Але державні органи, які в першу чергу покликані захищати особу від сімейного насильства, з об’єктивних та суб’єктивних причин на сьогодні не повною мірою виконують покладені на них обов’язки. У цьому контексті особливої уваги потребує питання вдосконалення інституту відповідальності за вчинення насильства в сім’ї, вирішення якого в комплексі з іншими новаціями дасть змогу знизити рівень цього негативного явища.

Вважаємо, що проблему можливості подолання насильства в сім’ї зумовлює необхідність розуміння, що таке насильство. Необхідно зазначити, що категорія «насильство» є об’єктом дослідження багатьох сучасних наук – філософії, політології, педагогіки, соціології, психології, юриспруденції тощо. Це складне, багатоаспектне явище.

У довідковій літературі поняття «насильство» визначається в основному в контексті ототожнення його з формою застосування фізичної сили: застосування фізичної сили до кого-небудь; застосування сили для досягнення чого-небудь; примусовий вплив на когось (щось) [2, с. 735].

Так, Л.В. Сердюк визначає насильство як зовнішній (з боку інших осіб) умисний і протизаконний вплив на особу (чи групу осіб), який здійснюється поза або всупереч її волі і здатний спричинити їй органічну, фізіологічну або психічну травму та обмежити свободу її волевиявлення або дій [3, с. 22].

На думку О.В. Ковальової, насильством є будь-який умисний фізичний, сексуальний, психологічний, економічний вплив однієї особи (групи осіб) на іншу особу (групу осіб), який здійснюється всупереч її волі у формі примушення до вчинення або до утримування від вчинення певних дій з метою підкорення своїй волі і спричиняє або містить у собі загрозу спричинення моральної шкоди, шкоди фізичному, психічному здоров’ю чи економічним інтересам» [4, с. 23].

Законодавче поняття «насильство в сім’ї» наведено в ч. 1 ст. 1 Закону України «Про попередження насильства в сім’ї» [5] та трактується як будь-які умисні дії фізичного, сексуального, психологічного чи економічного спрямування одного члена сім’ї по відношенню до іншого члена сім’ї, якщо ці дії порушують конституційні права і свободи члена сім’ї як людини та громадянина і наносять йому моральну шкоду, шкоду його фізичному чи психічному здоров’ю.

Аналізуючи зміст Закону України «Про попередження насильства в сім’ї», можна виділити такі обов’язкові ознаки насильства в сім’ї:
- особами, що страждають від сімейного насильства, можуть бути тільки члени сім’ї;
- діяння насильника повинне бути протиправним, тобто суперечити нормам чинного законодавства;
- діяння призвело або могло призвести до порушення прав члена сім’ї як людини та громадянина;
- вина насильника повинна виявлятися у формі умислу, а не необережності.

Крім того, що у ст. 1 Закону України «Про попередження насильства в сім’ї» наведено загальне поняття «насильство в сім’ї» визначено й види насильства в сім’ї: «фізичне насильство в сім’ї», «сексуальне насильство в сім’ї», «психологічне насильство в сім’ї» та «економічне насильство в сім’ї».

Правове регулювання діяльності суб’єктів попередження насильства в сім’ї забезпечується значною кількістю нормативних актів, які відрізняються один від одного за багатьма ознаками – назвою, юридичною силою, порядком прийняття, набранням чинності, відомчою належністю тощо. Система нормативно-правового регулювання попередження насильства в сім’ї становить сукупність законів та підзаконних нормативних актів, які створюють правове поле для її належної реалізації.

Слід зазначити, що суб’єктами адміністративно-правового регулювання у сфері попередження насильства в сім’ї є система спеціальних органів державної влади, що взаємодіють між собою, між якими розподілені певні державно-владні повноваження щодо державного регулювання попередження насильства в сім’ї.

Суб’єкти попередження насильства в сім’ї різняться за змістом суспільних відносин. Вони мають багато спільного із суб’єктами інших правових відносин: володіють певним статусом, наділені відповідною дієздатністю. Проте мають і свої специфічні ознаки тому, що наділені неоднаковими правами й обов’язками, а їх дії можуть мати як владно-імперативний, так і диспозитивний характер [6, с. 97].

Суспільні відносини, що становлять предмет адміністративно-правового регулювання попередження насильства в сім’ї, можна об’єднати у дві групи. До першої з них належать відносини внутрішнього управління системою попередження насильства в сім’ї. Слід зазначити, що учасниками цих відносин є суб’єкти попереджувальної діяльності (наприклад, вимоги спеціально уповноваженого органу виконавчої влади з питань попередження насильства в сім’ї, органи внутрішніх справ в частині усунення причин і умов, які призводять до вчинення насильства в сім’ї). До другої – суспільні відносини зовнішнього управління. У цих відносинах одним із обов’язкових учасників є суб’єкт попередження насильства в сім’ї – юридична (фізична) особа, що може прямо чи опосередковано перешкоджати вчиненню насильства в сім’ї; іншим обов’язковим учасником є особа, на яку спрямовано профілактичний або корекційний вплив, тобто особа, схильна до вчинення насильства в сім’ї або яка вже скоїла цей вид правопорушення.

Одним із основних завдань механізму адміністративно-правового регулювання попередження насильства в сім’ї є охорона, захист, відновлення порушених прав, а також формування загальної та правової культури у суспільстві та правосвідомості громадян.

Отже, треба погодитися з вченими [7] у тому, що аналізуючи чинне законодавство та практику діяльності суб’єктів попередження насильства в сім’ї, можна констатувати той факт, що сьогодні недооцінюється реальний потенціал адміністративних стягнень у сфері попередження насильства в сім’ї, інститут відповідальності в цій сфері не застосовується ефективно, при цьому державно-владний примус втрачає своє значення й мету, а відсутність дієвої реакції на відповідні адміністративні правопорушення призводить до вчинення злочинів у сімейно-побутовій сфері.

Література

1. Скакун О.Ф. Теорія держави і права: підручник / О.Ф. Скакун. – Х.: Консум, 2001. – 656 с.
2. Великий тлумачний словник сучасної української мови / [голов. ред. В.Т. Бусел]. – К.: Перун, 2005. – 1728 с.
3. Сердюк Л.В. Насилие: криминологическое и уголовно-правовое исследование / под ред. докт. юрид. наук, проф. Щербы С.П. – М.: Юрлитинформ, 2002. – 384 с.
4. Ковальова О.В. Діяльність служби дільничних інспекторів міліції щодо попередження насильства в сім’ї: дис. … канд. юрид. наук: 12.00.07 / Ковальова Олена Володимирівна. – Х., 2008. – 238 с.
5. Про попередження насильства в сім’ї: Закон України від 15 листопада 2001 року №2789-III // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – №10. – Ст. 70.
6. Опольська Н.М. Механізм забезпечення прав і свобод дитини / Н.М. Опольська // Держава і право: зб. наук. праць. Юридичні і політичні науки. Випуск 35. – К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2007. – С. 94-101.
7. Коломоєць О.Д. Практичні проблеми застосування законодавства у сфері подолання сімейного насилля / О.Д. Коломоєць // Кримський юридичний вісник. – 2007. – Вип. 1. – С. 280-288.