Відправлено: 16.05.14 13:20. Заголовок: Несвіт Є.О., АДМІНІСТРАТИВНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЯК ЗАСІБ РЕГУЛЮВАННЯ СУСПІЛЬНИХ ВІДНОСИН

АДМІНІСТРАТИВНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЯК ЗАСІБ РЕГУЛЮВАННЯ СУСПІЛЬНИХ ВІДНОСИН У СФЕРІ ПРОВЕДЕННЯ МАСОВИХ ЗАХОДІВ

Несвіт Є.О., к.ю.н., доцент
ЛДУВС ім. Е.О. Дідоренка

Економічна, соціальна та політична криза, що панує в українському суспільстві, деструктивно впливає на нього, державу, відносини між людьми. З цього приводу можна наводити достатньо довгий перелік проблем, з наявністю яких пов’язується її початок і розвиток, й таких, що є наслідками кризи, яка розгорнулась.

Масові заходи, що проводяться як в столиці України, так і в її обласних та районних центрах, для більшості населення стали звичайною обставиною, а деякі учасники таких акцій приймають участь у них майже як працюють на сезонній роботі.

Прогалини правового регулювання організації та проведення масових заходів в Україні, які були відомі і раніше, стають причинами соціальних конфліктів і викривають прогалини та колізії у правовому регулюванні суміжних із проведенням масових заходів сферах суспільних відносин.

Гострота соціально-політичної кризи зумовлює необхідність вдосконалення низки нормативно-правових актів, які регламентують відносини, пов’язані з організацією та проведенням масових заходів в Україні.

Одним із засобів впливу на суспільні відносини виступає адміністративна відповідальність. Остання характеризується оперативністю впливу на окремих індивідів та їх групи, а законодавство про адміністративну відповідальність, використовуючи метод заборон, є певним чином автономним від регулятивних норм.

За таких умов внесення змін і доповнень до законодавства про адміністративну відповідальність є одним із способів оперативного вирішення проблем щодо законодавчого врегулювання окремих питань, які викрились під час проведення масових заходів в останні часи. Крім того, визнання презумпції особистої свободи людини відповідно до принципу, згідно з яким дозволено все, крім того, що прямо забороняється законом, свідчить про пріоритетність врегулювання питань щодо свобод людини через встановлення обмеженого переліку соціально необхідних заборон.

Все це дозволяє визначити окремі пріоритетні напрями розвитку адміністративно-деліктного законодавства.
1. Розширення переліку та конкретизація формулювання заборон, що стосуються забезпечення громадського порядку та громадської безпеки під час проведення масових заходів.

2. Підвищення виховного впливу адміністративної відповідальності на фактичних та потенційних правопорушників.

Найбільш соціально-шкідливими діяннями, що характеризувались масовістю, належним чином не визнані на даний час у законодавстві протиправними, визнання яких правопорушеннями з огляду на забезпечення громадського спокою, правопорядку та безпеки є соціально виправданим виступають:
− порушення спокою громадян, нормального режиму роботи органів влади, підприємств, установ та організацій;
− приховування свого обличчя з метою уникнення ідентифікації у масових заходах;
− використання під час проведення масових заходів небезпечних для оточуючих предметів, пристроїв та речовин;
− участь у масових заходах у військовій формі чи формі правоохоронних органів (у т.ч. схожій);
− встановлення в супереч встановленому порядку малих архітектурних форм;
− використання звукопідсилювальної апаратури;
− рух транспортних засобів у колонах без виробничої необхідності тощо.

Шляхами підвищення виховного впливу на реальних та потенційних правопорушників, що сприятимуть досягненню мети адміністративного покарання, виступають:
− підвищення розмірів штрафів, які застосовуються за правопорушення;
− застосування поряд зі штрафами інших видів стягнень, які здатні забезпечити більш суттєвий виховний вплив на правопорушників.

Щодо розмірів штрафів варто відзначити, що враховуючи постійну інфляцію та ріст споживчих цін, відповідним чином мають підвищуватись розміри штрафів за правопорушення. У зв’язку із цим звернімо увагу на два моменти. По-перше, штрафи мають підвищуватись пропорційно, забезпечуючи баланс між різними адміністративними правопорушеннями з однієї сторони, адміністративними правопорушеннями і злочинами – з іншої. По-друге, разове підвищення лише є чинником розбалансування всієї системи покарань і вимагає разового і зваженого кроку – переходу від неоподатковуваного мінімуму доходів громадян (що використовується у чинному законодавстві двозначно) до мінімальної заробітної плати (наприклад).

Щодо застосування поряд зі штрафами інших видів стягнень, то тут перевага має віддаватись стягненням, які чинять на правопорушника певний організаційний вплив. Наприклад, позбавлення спеціального права та оплатне вилучення предмета унеможливлюють повторне вчинення ним аналогічного правопорушення з використанням відповідного права чи предмета.

Зазначені зміни, безумовно, не здатні подолати глибину кризу українського суспільства й української державності та вирішити ті проблеми, які сприяли її виникненню, проте здатні створити певні правові гарантії безпеки населенню України.