Відправлено: 16.05.14 12:46. Заголовок: Форбатюк Я.І.Основи запобігання органами внутрішніх справ порушенню правил адміністративного нагляду

Основи запобігання органами внутрішніх справ порушенню правил адміністративного нагляду за особами, які звільнені з місць позбавлення волі

Форбатюк Я.І.
Луганський державний університет внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка,

Анотація до статті: Стаття присвячена запобіганню міліцією порушень правил адміністративного нагляду особами, звільненими з місць позбавлення волі.
Ключові слова: запобігання, міліція, порушення, правила, адміністративний нагляд, звільнені особи, місця позбавлення волі.

Актуальність дослідження. Міліція найчастіше за інші правоохоронні органи в процесі виконання адміністративно-наглядових повноважень взаємодіє із населенням. Цей державний орган є провідним щодо охорони громадського порядку та громадської безпеки, а тому питанням реалізації ним повноважень, які дозволяють забезпечувати законність у сфері адміністративного нагляду за особами, звільненими з місць позбавлення волі, має бути приділена особлива увага. На сьогоднішній день міліція не має такого об’єму повноважень, який би дозволив в правильному руслі залишати дане направлення роботи, саме тому ця проблема є актуальною та потребує розгляду.

Теоретичне підґрунтя запобігання порушенню правил адміністративного нагляду особами, звільненими з місць позбавлення волі, склали праці відомих вітчизняних та зарубіжних вчених у галузі кримінального права, адміністративного та кримінально-виконавчого права П.П. Адрушка, М.І. Бажанова, Ю.В. Бауліна, І.Г. Богатирьова, І.П. Голосніченка, Галінського, О.М. Джужи, О.Л. Копиленка, В.К.Колпакова, Т.В. Коломієць, О.С. Міхліна, М.І. Мельника, В.О. Навроцького, Д.О. Назаренка, В.І. Осадчого, М.І. Панова, М.О. Стручкова, В.І. Тютюгіна, В.М. Трубникова, В.О. Уткіна, В.Д. Філімонова, ЮВ. Шинкарьова, В. Шмарова, О.І. Чистякова, С.С. Яценка та інших вчених.

Об’єктом дослідження виступають суспільні відносини, які виникають між державними службовцями та певною категорією громадян.
Предметом дослідження є діяльність міліції по запобіганню порушенню правил адміністративного нагляду за особами, які звільнені з місць позбавлення волі.

В залежності від визначених об’єкта та предмета дослідження, ми ставимо перед собою ряд завдань: 1) охарактеризувати поняття та ознаки адміністративно-наглядової діяльності міліції; 2) визначити ряд органів. Які уповноважені на здійснення вищезазначеної діяльності; 3) вивчити основними функціями системи запобігання адміністративних правопорушень; 4) на основі проведеного аналізу зробити певні висновки.

Адміністративно-наглядова діяльність міліції, будучи за своєю сутністю управлінською, є багатогранною за своїми проявами. її ефективність забезпечується належним нормативно-правовим регулюванням процедур застосування заходів адміністративно - правового впливу щодо осіб, звільнених з місць позбавлення волі, а також відповідною орієнтацією її підрозділів на ефективне виконання завдань у сфері забезпечення громадського порядку та громадської безпеки, профілактики злочинності й адміністративної деліктності. Успішність цієї роботи значною мірою досягається також за умови глибокого, всебічного визначення змісту правового статусу міліції, уточнення системи органів, які мають право здійснювати адміністративно-наглядові повноваження в досліджуваній сфері державного управління. Доцільно також зазначити, що визначення правового статусу органів внутрішніх справ має не лише теоретичне, а й велике прикладне значення для вдосконалення правових норм, які регулюють їх діяльність у сфері адміністративного нагляду за особами, звільненими з місць позбавлення волі. [2]

У статті 6 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначено, що «Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, громадські організації, трудові колективи розробляють і здійснюють заходи, спрямовані на запобігання адміністративним правопорушенням, виявлення й усунення причин та умов, які сприяють їх вчиненню, на виховання громадян у дусі високої свідомості і дисципліни, суворого додержання законів України». Окрім того стаття перша Кодексу України про адміністративні правопорушення також визначає одним із завдань КУпАП запобігання вчиненню правопорушень, а саме «Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством». [1] Звідси випливає правова зумовленість запобіганню, в тому числі, порушенням правил адміністративного нагляду за особами, звільненими з місць позбавлення волі.

Запобігання адміністративним правопорушенням посідає суттєве місце у загальнодержавній системі боротьби зі злочинністю та правопорушеннями. Необхідність посилення профілактичної діяльності в цьому напрямку пояснюється в першу чергу тим, що адміністративні правопорушення завдають значної шкоди суспільству, перешкоджають зміцненню належного громадського порядку. Оскільки боротьба з адміністративною деліктністю позитивно позначається на боротьбі зі злочинністю, деякі адміністративно-правові акти приймаються спеціально з метою попередження кримінальних злочинів (наприклад, Положення «Про адміністративний нагляд органів внутрішніх справ за особами, звільненими з місць позбавлення волі»).

Запобігання вчиненню адміністративних правопорушень — це соціально спрямована діяльність держави, її органів та їх посадових осіб, громадських організацій та окремих громадян з виявлення причин та умов вчинення адміністративних правопорушень, ліквідації факторів, які сприяють формуванню антигромадських установок громадян, та забезпечення під час здійснення такої діяльності прав та свобод громадян.
Основними цілями запобігання адміністративним правопорушенням є такі: обме¬ження дії негативних соціальних явищ та процесів, які є причинами та умовами вчинення адміністративних правопорушень; виховання громадян у дусі неухильного додержання вимог законності, формування високого рівня правової культури; вплив на осіб, які належать до групи ризику щодо вчинення ними адміністративних правопорушень з метою зниження вірогідності вчинення ними протиправних діянь.

Основними функціями системи запобігання адміністративних правопорушень є такі:
а) ідеологічна функція, зміст якої полягає у втіленні у суспільну свідомість ідей щодо пріоритетності прав людини, забезпечення верховенства права і закону, гуманізму;
б) прогностична функція, спрямована на науково обґрунтоване передбачення впливу певних заходів запобігання адміністративних правопорушень на рівень адміністративної делікатності в Україні;
в) операційна функція, яка виражає безпосередній зв'язок між теорією профілактики та практичною діяльністю із запобігання адміністративних правопорушень.

Запобігання адміністративним правопорушенням здійснюється за допомогою широкого арсеналу методів, основними з яких є такі: соціально-політичні (посилення боротьби з негативним впливом деліктогенних факторів, підвищення суспільно-політичної активності громадян, посилення та розвиток профілактичної функції колективів та інших соціальних груп); економічні (мінімізація негативного впливу деліктогенних факторів економічного характеру, удосконалення системи економічного аналізу та звітності, фінансового контролю тощо); соціально-психологічні (вплив на суспільну та індивідуальну свідомість з метою формування законослухняної поведінки); культурно-виховальні (підвищення рівня моральної та правової культури громадян, формування в них поваги до соціальних, правових та інших норм); адміністративно-правові (переконання і примус).

Основними суб'єктами діяльності із запобігання вчиненню адміністративних правопорушень є: місцеві органи влади та їх виконавчі структури, які несуть відповідальність за стан правопорядку на підвідомчій території, органи внутрішніх справ, суду, юстиції, прокуратури, служби безпеки, центри соціальної реабілітації, суспільні об'єднання, які спеціально були створені для такої діяльності, інші органи державного управління, підприємства, організації установи, громадські формування, які займаються профілактичною діяльністю поряд із своєю основною функцією, а також окремі громадяни. Для участі в профілактиці адміністративних проступків за місцем роботи або мешкання громадян можуть створюватися певні добровільні організації, порядок діяльності яких встановлюється законодавством України. [4]

Вимоги щодо розроблення і здійснення заходів, спрямованих на запобігання адмінправопорушення, а також виявлення й усунення причин та умов, що їм сприяють, є досить умовними, оскільки реальні механізми дотримання і виконання цих вимог пов'язані не лише з проведенням належної нормотворчої й правовиховної роботи, але й із створенням відповідних соціально-економічних та суспільно-політичних умов, які залежать від обсягів державного фінансування ключових державних цільових програм, а також політичної волі законодавця підняти на якісно новий рівень ступінь нормативно-правового регулювання суспільних відносин та заходів відповідальності за посягання на ті з них, які дійсно потребують адміністративно-правової охорони. [5]

У комплексі заходів, направлених на запобігання злочинності в цілому, важлива увага надається і проблемі попередження повторних злочинів з боку осіб, звільнених з місць позбавлення волі. Серед заходів запобігання порушенню правил адміністративного нагляду слід виділити: а) співпрацю установ виконання покарань з органами внутрішніх справ з метою забезпечення повного обліку звільнених з місць позбавлення волі; б) регулярне проведення органами внутрішніх справ загальнонаглядових перевірок за дотриманням законодавства про адміністративний нагляд; в) організаційно-штатну забезпеченість служб органів внутрішніх справ, що здійснюють адміністративний нагляд; г) систематичне проведення правового виховання і правової пропаганди серед осіб, звільнених з місць позбавлення волі; д) вдосконалення законодавства про адміністративний нагляд; е) підвищення ефективності правозастосувальної діяльності органів внутрішніх справ і судів у справі здійснення адміністративного нагляду.

Дільничний інспектор міліції, отримавши повідомлення про звільнення від відбування покарання особи, щодо якої встановлено адміністративний нагляд, повинен забезпечити спостереження та контроль за її своєчасним прибуттям до обраного місця проживання, своєчасністю реєстрації в органі внутрішніх справ та поведінкою, проводити з нею бесіду і попередити її про відповідальність за порушення громадського порядку та права інших громадян.

При отриманні ухвали про встановлення адміністративного нагляду дільничний інспектор міліції оформлює на неї справу адміністративного нагляду. Контроль за веденням справи адміністративного нагляду здійснює начальник відділу (відділення) дільничних інспекторів міліції, а в разі його відсутності - працівник, який відповідає за організацію роботи дільничних інспекторів міліції з раніше судимими особами. Після реєстрації піднаглядного дільничний інспектор міліції заповнює на неї сторожову карту і направляє її до адресних бюро Автономної Республіки Крим, областей, міста Києва та Севастополя.

З метою забезпечення ефективного профілактичного впливу на осіб, які перебувають під адміністративним наглядом, дільничний інспектор міліції взаємодіє з членами спостережної комісії місцевих рад та громадськими формуваннями. Дільничні інспектори міліції та працівники карного розшуку зобов’язані проводити індивідуально-профілактичну роботу з піднаглядним з метою запобігання випадкам ухилення його від адміністративного нагляду. У разі отримання відомостей про наміри піднаглядного ухилитися від адміністративного нагляду або вчинити правопорушення дільничний інспектор посилює контроль за поведінкою і способом життя такої особи.

Контроль за додержанням піднаглядним правил адміністративного нагляду і встановлених судом обмежень дій піднаглядного здійснюється дільничними інспекторами міліції у взаємодії з працівниками карного розшуку, інших служб і підрозділів із суворим дотриманням прав особи на повагу до її приватного та сімейного життя, недоторканості житла і таємниці листування.

Слід наголосити, що будь-яке втручання в право особи може бути здійснене лише на підставі закону та у випадках обґрунтованої необхідності захисту національної та громадської безпеки або економічного добробуту країни. Про результати перевірок додержання піднаглядними правил і обмежень дій адміністративного нагляду працівники міліції здійснюють запис у листку контролю за дотриманням встановлених обмежень дій піднаглядним та рапортом доповідають керівнику районного відділу внутрішніх справ.

Дільничний інспектор міліції як особа, яка самим тісним чином спілкується із піднаглядним, здійснює стосовно нього індивідуально-профілактичну роботу. Дану тезу підтверджує і існуюча практика, у центрі індивідуально-виховної дії на будь-яких категорій звільнених, повинна бути індивідуальна робота, але вона може виявитися безуспішною, якщо їм одночасно не виявлятиметься в разі потреби, і психологічна допомога, у тому числі і для зняття внутрішніх конфліктів і переживань, врегулювання відносин з оточуючими і найголовніше – для успішного процесу їх адаптації в нових умовах життя на волі. Індивідуально-профілактична робота з піднаглядними повинна здійснюватися на детальному вивченні особи, їх життя, звичних мотивів поведінки, у тому числі і злочинних мотивів. [6]

Індивідуально-профілактичну роботу з піднаглядними легше здійснювати, якщо дільничний інспектор заздалегідь визначить типологічну приналежність кожного свого підопічного, ґрунтуючись на розроблених кримінологічних, педагогічних і психологічних методиках. А визначення кримінологічного типу конкретної людини, у свою чергу, дозволить успішно здійснювати основні форми і методи роботи з нею. Зрозуміло, необхідну інформацію можна черпати з матеріалів особистої справи, оперативних даних, особистих спостережень. Як дільничний інспектор, так і інші служби і підрозділи органів внутрішніх справ, а також правоохоронні органи і інші державні органи і організації (наприклад, служба зайнятості населення), а також громадські об’єднання, повинні надавати увагу при роботі з піднаглядними соціально-реабілітаційним заходам запобігання рецидивній злочинності з їхньої сторони: нейтралізації негативних наслідків позбавлення волі і надання допомоги в трудовому і побутовому влаштуванні після звільнення з місць позбавлення волі; застосування до них виховних та профілактичних заходів тощо.

Не можна забувати, що багато звільнених з місць позбавлень волі – це особи з деградованим процесом соціалізації, з погано засвоєними різноманітними соціальними ролями недостатньо добре залучені до системи соціально корисних ролей. За час знаходження в колонії засуджені, як правило, залучаються до системи тюремної субкультури і в період відбування покарання звикають дотримуватися них. Ці норми і «поняття» несуть негативну, протиправну спрямованість, тому їх засвоєння і проходження їм в повсякденному житті ще більш ускладнює нормальний розвиток засуджених вже на волі. [7]

Підсумовуючи наведене можна зробити наступний висновок. Підвищенню ефективності правоохоронної діяльності органів внутрішніх справ України сприятиме досконала система правових норм, які регулюватимуть їх правовий статус і визначатимуть порядок реалізації адміністративно-наглядових повноважень щодо осіб, звільнених з місць позбавлення волі. Досягненню зазначеної мети сприяло б також і покращення організаційного забезпечення адміністративно-наглядової діяльності ОВС, підвищення рівня професійної підготовки їх працівників, поліпшення матеріально- технічного забезпечення останніх. [2]

Спостереження за додержанням піднаглядним правил адміністративного нагляду і встановлених судом обмежень дій піднаглядного має здійснюватися дільничними інспекторами міліції із суворим дотриманням прав особи на повагу до її приватного та сімейного життя, недоторканності житла і таємниці листування піднаглядного.

З метою запобігання вчиненню піднаглядними правопорушень працівники міліції (дільничні інспектори, працівники карного розшуку) мають право відповідно до чинного законодавства в будь-який час доби безперешкодно входити в жилі приміщення піднаглядного з метою перевірки; викликати піднаглядного для бесіди в міськрайвідділ або службове приміщення дільничного інспектора міліції; вимагати від піднаглядного усні та письмові пояснення з питань, пов’язаних із виконанням правил адміністративного нагляду. [3]

Використані джерела:

1. Кодекс України про адміністративні правопорушення: (станом на 1 вересня 2011 року). - Харків: «Одіссей»,2013. – 255с.
2. П.П. Фомін «Характеристика правового статусу підрозділів органів внутрішніх справ, що здійснюють адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі» // Вісник ЛДУВС ім. Е.О. Дідоренка, - 2009р. №2 с. 172-177.
3. Джужа О.М. Запобігання правопорушенням у місцях позбавлення волі / О.М. Джужа, В.В. Василевич, О.Г. Колб, та ін // – Луцьк: ПП Іванюк В.П., 2010. – 544 с.
4. Калюжний Р.А., Комзюк А.Т., Погрібний О.О. та ін. Науково-практичний коментар Кодексу України про адміністративні правопорушення // К. : Всеукраїнська асоціація видавців "Правова єдність", - 2008. - 781 с.
5. Пєтков С.В. (ред.) Науково-практичний коментар Кодексу України про адміністративні правопорушення // Київ: ЦУЛ, 2012 - 1246 с.)
6. Богатирьов І.Г. Адміністративний нагляд та правові засоби його реалізації / І.Г. Богатирьов // Право і суспільство - 2009. - №4 - С. 25-29.)
7. Назаренко Д.О. Кримінальна відповідальність за порушення правил адміністративного нагляду: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.08 «Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право»/ Д.О. Назаренко. – Дніпропетровськ, 2008. – 20 с.