Відправлено: 16.05.14 12:35. Заголовок: Юріков О.О., АСПЕКТИ КОДИФІКАЦІЇ АДМІНІСТРАТИВНО-ДЕЛІКТНОГО ЗАКОНОДАВСТВА УКРАЇНИ

АСПЕКТИ КОДИФІКАЦІЇ АДМІНІСТРАТИВНО-ДЕЛІКТНОГО ЗАКОНОДАВСТВА УКРАЇНИ

Юріков О.О., курсант
Луганський державний університет внутрішніх справ ім. Е. О. Дідоренка

Проаналізовано основні підходи до формування визначення поняття «кодифікація». З’ясовано співвідношення поняття «кодифікація» з іншими видами систематизації законодавства (інкорпорацією і консолідацією). Окреслено головні напрями подальшого розвитку кодифікації адміністративно-деліктного законодавства в Україні.
Ключові слова: кодифікація, інкорпорація, консолідація, адміністративно-деліктне законодавство, кодифікація адміністративно-деліктного законодавства України.

Проанализированы основные подходы к формированию определения понятия «кодификация». Определено соотношение понятия «кодификация» с другими видами систематизации законодательства (инкорпорацией и консолидацией). Выделены главные направления даль¬нейшего развития кодификации административно-деликтного законодательства в Украине.
Ключевые слова: кодификация, инкорпорация, консолидация, административно-деликтное законодательство, кодификация административно-деликтного законодательства.

The basic approaches to the definition of the notion "codification" are analyzed. The notion of codification is correlated with other types of systematic of legislation (incorporation and consolidation). Main areas of further codification of administrative and tortious legislation in Ukraine are outlined.
Keywords: codification, incorporation, consolidation, administrative and tortious legislation, codification of administrative and tortious legislation of Ukraine.

За роки незалежності України її законодавство зазнало суттєвих змін, які торкнулися практично усіх галузей права. Зрозуміло, що створення абсолютно нової правової бази діяльності української держави не могло бути одномоментним. Тому деякі галузі права, наприклад, кримінальне та цивільне право, в наш час мають нову законодавчу основу, але, на жаль, ще існують інститути права, які концептуально залишились незмінними, тільки частково пристосувавшись до нових умов, і не відповідають вимогам сьогодення. Одним із таких інститутів права є інститут адміністративного права України.

Основним джерелом адміністративного права в Україні є Кодекс України про адміністративні правопору¬шення [1] (далі - КУпАП), який був прийнятий у 80-х роках минулого століття. Саме він посідає центральне місце в системі законодавства України про адміністративну відповідальність.

З моменту першої кодифікації адміністративно-деліктного законодавства в українському суспільстві відбулися суттєві зміни, які вимага¬ють проведення значного обсягу законодавчих робіт, спрямованих на упорядкування правових норм адміністративно-деліктного законодавства, що не відповідають реаліям і вимогам сьогодення. Як справедливо відзначає І. Федоров, «адміністративне право, адміністратив¬не законодавство і зокрема їх деліктна складова, будучи одним із основних засобів проведення адміністративної реформи, сама потребує реформування, оскільки за своїм змістом не відповідає вимогам становлення та розвитку демократичної, правової, соціальної держави. Навіть не зважаючи на численні зміни та доповнення до КУпАП, не узгоджується із новою концепцією інституту адміністративної відповідальності, а інші численні чинні нормативно-правові акти - складові адміністративно-деліктного законодавства, переважно фрагментарно визначають засади адміністративної відповідальності. Такий стан справ істотно ускладнює нормотворчу і правозастосовчу діяльність у відповідній сфері відносин, створює численні проблеми у діяльності суб’єктів адміністративної юрисдикції, негативно впливає на ступінь захищеності прав, свобод осіб, які притягуються до адміністративної відповідальності, обумовлює потребу проведення чергового етапу кодифікації вітчизняного адміністративно-деліктного законодавства, розробки та прийняття нового кодифікованого акту» [2, с. 5].

Таким чином, питання реформування адміністративного законодавства, у тому числі і адміністративно-деліктного, його складової частини розроблення та прийняття нового кодифікованого адміністративно-деліктного нормативно-правового акта, який би відповідав сучасним вимогам правової, соціальної, демократичної держави, є надзвичайно актуальни¬ми і становлять один із пріоритетних напрямів правової реформи, що провадиться в Україні. З огляду на це завданнями нашої статті є: по-перше, визначити етимологічне значення поняття «кодифікація» і з’ясувати його співвідношення з іншими видами систематизації законодавства, по-друге, окреслити головні напрями подальшого розвитку кодифікації адміністративно-деліктного законодавства в Україні.

Поняття «кодификація» походить від лат. œdifficatio (утворено поєднанням слів codex та facere, що означає створення зведеного закону)
і трактується як систематизація законів держави за окремими галузями права, як правило, з переглядом та відміною застарілого законодавства [3, с. 239]. С. Алєксєєв підкреслює правотворчу сутність кодифікації, котру він визначає як «такий вид правотворчості, при якому забезпечується системне нормативне регламентування даного виду суспільних відносин шля¬хом видання єдиного, юридично та логічно цілісного, внутрішньо узгодженого нормативного акта (Основ, кодексу), який відображає зміст та юридичну структуру відокремленого підрозділу системи права» [3, с. 254]. На думку науковця, головна особливість кодифікації як способу систематизації виявляється в тому, що упорядкування нормативного матеріалу досягається в рамках особливого, найбільш високого виду правотворчості - системної правотворчості. На думку В. Грищука кодифікація, - це вид систематизації, що є родовою категорією стосовно інкорпорації (систематизації), однак при цьому кодифікація й систематизація (інкор¬порація) залишаються самостійними, незалежними одна від одної категоріями [4, с. 24].

Поняття «інкорпорація» походить від латинського слова incorporation і означає включення до свого складу, приєднання [3, с. 199]. Інкорпорація спрямована на впорядкування нормативно-правових актів у збірники чи зібрання шляхом розташування їх у хронологічному порядку або за предметом регулювання. Поняття ж «консолідація» походить від латинсь¬кого слова consolidatio, що є поєднанням слів con - «разом» та solidare - «скріплювати, зміц¬нювати, зрощувати серед значень - зміцнення, об’єднання заради будь-якої мети» [3, с. 252]. Консолідація являє собою процес об’єднання в єдиний нормативно-правовий акт кількох актів, які регулюють певну сферу суспільних відносин, без зміни їх змісту.

Таким чином, інкорпорація та консолідація, на відміну від кодифікації, не впливають на зміст нормативно-правових актів, вони лише змінюють їх зовнішню форму. Кодифікація ж є процесом зведення різних нормативно-правових актів у єдиний, внутрішньо узгоджений та стру- ктурований акт шляхом перероблення їх змісту. На думку Д. Астахова, кодифікація як різновид нормотворчої та нормосистематизуючої діяльності держави передбачає приведення форми і змісту законодавства у відповідність до назрілих інтересів та потреб суспільства, його впорядкування та вдосконалення, що здійснюється за допомогою специфічного організаційно-правового механізму, шляхом створення та видання логічно і юридично цілісного, єдиного зведеного, внутрішньо узгодженого нормативного акта - кодексу, який відображає внутрішньогалузеву специфіку правових відносин [5, с. 175].

На мою думку, кодифікація адміністративно-деліктного законодавства повинна передбачати існування єдиного кодифікованого акта, що визначатиме як загальні засади притягнення до адміністративної відповідальності, так і перелік адміністративних проступків, за які така відповідальність наставатиме. При цьому, на наш погляд, доцільно керуватися наступними положеннями:

1. предметом кодифікаційної роботи мають стати найважливіші адміністративно-деліктні правові норми;

2. норми особливої частини адміністративно-деліктного закону, які мають міжгалузевий характер, необхідно групувати відповідно до об’єкта проступку, що відповідатиме призначенню нового кодексу як єдиного кодифікованого законодавчого акта, що встановлює адміністративну відповідальність за скоєння адміністративних проступків;

3. необхідно дотримуватися роздільної кодифікації матеріальних та процесуальних норм адміністративно-деліктного права.

Саме тому в новому кодексі необхідно чітко розмежувати Загальну та Особливу частини. При цьому в Загальній частині повинні бути відображені матеріальні норми, що визначатимуть загальні засади притягнення до адміністративної відповідальності, а в Особливій частині - норми, які б закріплювали види адміністративних проступків залежно від об’єкта проступку, за скоєння якого передбачено адміністративну відповідальність.

Що ж стосується процесуальних норм, то, на наш погляд, вони мають бути зосереджені в окремому нормативному кодифікованому акті - Адміністративно-процесуальному кодексі, який би регламентував порядок здійснення адміністративного провадження у справах про адміністративні проступки.

Крім того, у новому адміністративно-деліктному законі потрібно чітко визначити систему принципів, на яких базуватиметься адміністративна відповідальність. На основі аналізу чинного Кодексу України про адміністративні правопорушення до таких принципів можна віднести принципи законності, охорони інтересів держави та особи, рівності правопорушників як учасників адміністративного провадження, встановлення об’єктивної істини у справі, гласності, оперативності, публічності адміністративного провадження, визначеності компетенції органів (посадових осіб) щодо здійснення адміністративного провадження тощо. Разом із тим, у чинному Кодексі України про адмініст¬ративні правопорушення не знайшов свого відображення принцип невідворотності адміністративної відповідальності, який є базовим для інституту адміністративної відповідальності. Крім того, розмежування принципів адміністративно-деліктного закону має відбуватися з урахуванням матеріальних і процесуальних норм, що пов’язане насамперед із необхідністю дотримуватися роздільної кодифікації матеріальних та процесуальних норм адміністративно-деліктного права.

З огляду на це доцільно визначити основні критерії, які повинні бути враховані під час проведення кодифікації адміністративно-деліктного законодавства:

1) предметом кодифікаційної роботи мають стати найважливіші адміністративно-деліктні правові норми;

2) необхідно чітко розмежувати Загальну та Особливу частини адміністративно-деліктного закону. При цьому в Загальній частині повинні бути відображені матеріальні норми, що визначатимуть загальні засади притягнення до адміністративної відповідальності, а в Особливій частині - норми, які б закріплювали види адміністративних проступків залежно від об’єкта проступку, за скоєння якого передбачено адмі¬ністративну відповідальність;

3) норми особливої частини адміністративно-деліктного закону, які мають міжгалузевий характер, необхідно групувати відповідно до об’єкта
го кодексу як єдиного кодифікованого законодавчого акта, що встановлює адміністративну відповідальність за скоєння адміністративних проступків;

4) необхідно дотримуватися роздільної кодифікації матеріальних та процесуальних норм адміністративно-деліктного права. При цьому кодифікація матеріальних та процесуальних норм адміністративно-деліктного законодавства має відбуватися паралельно, адже саме процесуальні норми дають можливість ефективно та повною мірою застосовувати матеріальне законодавство;

5) необхідно підвищити роль загальних положень адміністративно-деліктного законодавства як основних фундаментальних начал, на яких повинна будуватись та функціонувати вся система адміністративної відповідальності;

6) під час кодифікації слід виходити з принципу максимального охоплення суспільних відносин, які підлягатимуть адміністративно- деліктному регулюванню.

У зв’язку з вищевикладеним слід відмітити, що кодифікація є найбільш придатною для систематизації адміністративно-деліктного законодавства в Україні як у державі, де головною цінністю визнається людина, її права та свободи. Саме завдяки кодифікації законодавства можна забезпечити єдиний підхід до врегулювання суспільних відносин в адміністративно-деліктній сфері, а також забезпечити єдність у розумінні законодавчих принципів як основоположних начал нормотворчої діяльності. Разом із тим, процес кодифікації адміністративно-деліктного законодавства повинен базуватись на її загальних принципах з урахуванням проголошених Конституцією України пріоритетів, а також відповідати сучасним вимогам правової, соціальної, демократичної держави.

Список використаної літератури

1. Кодекс України про адміністративні правопорушення // Відомості Верховної Ради Української PCP.
2. 1984. - Дод. до № 51. - Ст. 1122.
3. Федоров І. О. Кодифікація адміністративного законодавства України : дис. ... канд. юрид. наук : Федоров Іван Олексійович. - Запоріжжя, 2006. - 186 с.
4. Словарь иностранных слов. - [18-е изд., стер]. - М. : Рус. яз., 1989. - 624 с.
5. Котюк В. О. Теорія права : курс лекцій [навч. посіб. для юрид. ф-тів вузів] / В. О. Котюк. - К. : Вентурі, 1996. - 208 с.
6. Теория государства и права : учеб. для вузов / под ред. В. М. Корельского и В. Д. Перевалова. - М. : НОРМА, 2000. - 616 с.
7. Астахов Д. С. Об’єкт кодифікації адміністративно-процедурного законодавства України / Д. С. Ас¬тахов // Вісник Запорізького національного університету. - 2011. - № 1. - С. 175-180.
8. Про заходи щодо впровадження Концепції адміністративної реформи в Україні : указ Президента України від 22 лип. 1998 р. № 810/98 // Офіційний вісник України. - 1999. - № 21. - Ст. 32.