Відправлено: 16.05.14 12:29. Заголовок: Лук’янченко О.М., ДО ПИТАННЯ СТВОРЕННЯ ТА ДІЯЛЬНОСТІ РЕГІОНАЛЬНОЇ МІЛІЦІЇ В УКРАЇНІ

ДО ПИТАННЯ СТВОРЕННЯ ТА ДІЯЛЬНОСТІ РЕГІОНАЛЬНОЇ МІЛІЦІЇ В УКРАЇНІ

Лук’янченко О.М., курсант
ЛДУВС ім. Е.О. Дідоренка

Україна є унітарною державою, територія якої в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною [1].

У зв’язку з цим існує потреба в докорінному перегляді основних за¬сад, форм і методів функціонування органів виконавчої влади. Система органів виконавчої влади – це центральні органи (міністерства, відомства), вищим органом виконавчої влади є Кабінет Міністрів України [2].

Відповідно до Закону України “Про державний захист працівників суду та правоохоронних органів”, правоохоронні органи – це прокуратура, органи внутрішніх справ, служба безпеки, митні органи, державного кордону, органи державної податкової служби, органи та установи виконання покарань, державна контрольно-ревізійна служба, інші органи, які здійснюють правозастосовні та правоохоронні функції [3].

Про необхідність реформування системи правоохоронних органів йдеться в Указі Президента України “Про нову редакцію Стратегії національної безпеки України”, в якому зазначено про невідповідність нинішньої правоохоронної системи України завданням щодо захисту прав, свобод і законних інтересів людини і громадянина; нездатність правоохоронних органів України протистояти новітнім викликам національній безпеці (явищам і тенденціям, що можуть за певних умов пере ретворитися на загрози національним інтересам), пов’язаним із застосуванням інформаційних технологій в умовах глобалізації, насамперед кіберзагрозам [4].

У системі правоохоронних органів важливе місце займає Міністерство внутрішніх справ України, на яке покладається основне завдання щодо забезпечення захисту прав, свобод і законних інтересів людини і громадянина [5], що не відповідає сучасним потребам суспільства, у збалансованій регіональній політиці, децентралізації органів виконавчої влади.

Мета дослідження. Полягає в тлумаченні поняття регіональної міліції, яка б здатна була б виконувати завдання щодо захисту прав, свобод і законних інтересів людини і громадянина.

Діяльність правоохоронних органів регламентується Конституцією України [1], а забезпечують виконання конституційних норм органи виконавчої влади – це центральні органи (міністерства, відомства), вищий орган виконавчої влади – Кабінет Міністрів України [2].

Згідно з Законом України «Про державний захист працівників суду та правоохоронних органів» правоохоронні органи це: прокуратура, органи внутрішніх справ, служба безпеки, митні органи, державного кордону, органи державної податкової служби, органи та установи виконання покарань, державна контрольно-ревізійна служба, інші органи, які здійснюють правозастосовні та правоохоронні органи [3].

Про реформування системи правоохоронних органів йдеться в Указі Президента України «Про нову редакцію Стратегії національної безпеки України», в якому зазначено про невідповідність нинішньої правоохоронної системи України завданням, щодо захисту прав, свобод і законних інтересів людини і громадянина; нездатністю правоохоронних органів України проти¬стояти новітнім викликам національній безпеці (явищам і тенденціям, що можуть за певних умов перетворитися на загрози національним інтересам), пов’язаним із застосуванням інформаційних технологій в умовах глобалізації, насамперед кіберзагрозам [4].

На Міністерство внутрішніх справ України покладається основне завдання з забезпечення захисту прав, свобод і законних інтересів людини і громадянина [5], що не відповідає сучасним потребам суспільства, у збалансованій регіональній політиці, децентралізації органів виконавчої влади.

В Указі Президента України «Про Концепцію державної регіональної політики» визначено основне поняття, що «регіон – це частина території країни, яка характеризується комплексом властивих й природно-географічних, економічних та інших ознак, що збігаються з кордоном адміністративно-територіальної одиниці або об’єднані території кількох таких одиниць» [6], що в подальшому може сприяти ефективному територіальному розподілу та побудові нової більш ефективної системи органів внутрішніх справ на регіональному рівні.

Основні положення найшли своє відображення в проекті закону «Про поліцію», в якому зазначено нові принципи діяльності міліції, права та обов’язки, структуру, порядок проходження служби в міліції, гарантії правового і соціального забезпечення працівників міліції, а також контроль за діяльністю міліції [7].

Децентралізація органів міліції закріплена у проекті закону «Про державну службу правопорядку», у ст. 11 якого визначається регіональний принцип побудови підрозділів державної служби правопорядку, її загальну структуру, чисельність, функції та повноваження, гарантії правового і соціального забезпечення військовослужбовців державної служби правопорядку, а також порядок фінансування, матеріально-технічного забезпечення та контролю за її службово-бойовою діяльністю[8].

Модернізація та становлення системи регіональних підрозділів міліції має бути орієнтовано на створення відомства європейського зразка на вдосконалення та оптимізацію її структури, організації діяльності з метою комплексного вирішення питання з підвищення рівня захисту прав і свобод громадян, що діє на правових засадах та користується довірою і підтримкою суспільства, а не спробою пристосувати систему до зовнішніх умов.

На теперішньому етапі реформування ОВС успадкована система правоохоронних органів (міліції) з радянських часів, яка здійснює свою діяльність на підставі закону прийнятого, ще за часів існування радянського союзу, в якому також задекларовано, завдання, щодо захисту життя, здоров’я, прав і свобод, законних інтересів громадян [11, c. 322].

Забезпечення громадського порядку представляє сукупність організаційно-правових форм, кожна з яких має свою специфіку, зумовлену її призначенням. Серед таких форм можна виділити діяльність адміністративну, профілактичну, оперативно-розшукову, кримінально-процесуальну.

Адміністративна діяльність ОВС займає найбільший обсяг. Вона, переважно, є зовнішньою по відношенню до системи ОВС, оскільки здійснюється поза даною системою. Зміст її полягає у створенні умов для реалізації громадянами своїх прав і законних інтересів, виконання покладених на них обов’язків, нормального функціонування підприємств, установ; у наданні дозволу на здійснення приватної детективної та охоронної діяльності; у здійсненні адміністративного нагляду; в охороні власності; у контролі за дотриманням правил перебування в Україні іноземних громадян та осіб без громадянства тощо[10, c. 53].
Реформування система регіональних підрозділів може бути проведена таким чином: державна міліція, – це центральний апарат, на який покладається впровадження загальнодержавної політики в сфері правоохоронної діяльності.

Регіональні міліція – це регіональні підрозділи міліції; які можуть бути побудований на двох рівнях: перший рівень може об’єднувати декілька областей, об’єднуючи певний регіон, а другий рівень може бути об’єднання декількох районів в один міжрайонний базовий орган.

Місцевий – рівень міліції, може складатись з міліцейських дільниць з цілодобовим функціонуванням (у залежності від кількості населення тощо) та з вільним графіком функціонування в залежності від криміногенної обстановки. Який може бути організований трьома різними способами, що широко обговорюються в наукових колах: перший спосіб, повторює міські і районні органи внутрішніх справ і може майже цілком їх замінити, а другий, місцева міліція і місцеві органи охорони громадського порядку.

У цьому випадку на місцеві органи охорони громадського порядку повинні бути покладені ті функції, що здійснює сьогодні міліція громадської безпеки в містах і районах. Третій місцеві органи охорони громадського порядку діють не замість органів міліції на місцях, а поряд з ними, вирішуючи вузьке коло задач при чіткому розмежуванні. компетенції, належному контролі й у тісній взаємодії з ними.

Удосконалення системи МВС проводиться з моменту здобуття Україною незалежності. Зроблено чимало спроб, але на жаль, плани повністю не реалізовані. Кожній системі притаманне таке поняття, як самозбереження, тому для її кардинального реформування насамперед потрібна політична воля «стратегічні рішення є не тільки прерогативою, а й обов’язком керівництва, а їх втілення повністю залежить від колективу» [9, c. 67]. Тому в даній ситуації потрібно враховувати «дві сторони», як бажання вищого керівництва держави та міністерства, так і небажання, або невміння керівників нижчого рівня перелаштовуватись на нову організацію роботи, страх втратити «посаду». Тому для вдалих перемін одною з умов необхідно кардинальне «оздоровлення» керівних кадрів ОВС.

Вищенаведене наочно демонструє те, що вдосконалення системи органів внутрішніх справ та підрозділів на регіональному рівні має бути об’єктивним та науково обґрунтованим, головним пріоритетом повинно бути служіння народові, національним інтересом. Нова система повинна бути підконтрольною народові, прозорою та ефективною.

Одним із виходів, на нашу думку, є проведення адміністративно-терито¬ріальної реформи яка в свою чергу приведе до запровадження раціонального адміністративно-територіального устрою та зможе наблизити підрозділи міліції до народу.

Список використаної літератури:

1. Конституція України від 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – №30. – Ст. 76-77.
2. Закон України «Про центральні органи виконавчої влади» (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2011, № 38, ст. 385) {Із змінами, внесеними згідно із Законами № 4731-УІ (4731-17) від 17.05.2012 № 4719-УІ (4719-17) від 17.05.2012}
3. Закон України «Про державний захист працівників суду та правоохоронних органів» від 23.12.1993 р. № 3781-XII
4. Указ Президента України «Про нову редакцію Стратегії націо¬нальної безпеки України» від 8 червня 2012 р. № 389/2012
5. Указ Президента України «Положення про Міністерство внутрішніх справ України» від 06.04.2011р. №383/2011
6. Указ Президента України «Про Концепцію державної регіональної політики» від 25 травня 2001 р. № 41/2001-рп
7. Проект закону України «Про поліцію» від 06.09.2012 № 5199VI
8. Проект закону України «Про державну службу правопорядку» від 07.06.2012 № 10579
9. Сервецький І.В. Реформування системи регіональних підрозділів (міліції) поліції / І.В. Сервецький, О.В. Сапрун // Юридична наука. – 2013. – № 3. – С. 66-72.
10. Сервецький І.В. Регіональна поліція створення та діяльність / І.В. Сервецький, О.В. Сапрун // Юридична наука. – 2012. – № 12. – С. 52-60.
11. Сервецький І.В. Система регіональних підрозділів поліції / І.В. Сервецький, О.В. Сапрун // Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ. – 2013. – № 2. – С. 320-325.