Форум Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка

УДК: 342.9

ІНОЗЕМЦІ ТА ОСОБИ БЕЗ ГРОМАДЯНСТВА ЯК СУБ’ЄКТИ АДМІНІСТРАТИВНО-ПРОЦЕСУАЛЬНИХ ВІДНОСИН

Лизун А.В., студентка, НЮУ імені Ярослава Мудрого, Полтавський юридичний інститут

Досліджено правовий статус суб’єктів адміністративного процесу, які не наділені владними повноваженнями. Дано визначення адміністративного процесу, як правовідносин, що складаються під час здійснення адміністративного судочинства. Наведено перелік суб’єктів адміністративно-процесуальних відносин. Зазначено думки щодо вдосконалення законодавства, яке регулює дану сферу відносин.
Ключові слова: адміністративний процес; адміністративно-процесуальні відносини; суб’єкти; громадяни; іноземці; особи без громадянства.

Исследован правовой статус субъектов административного процесса, которые не наделены властными полномочиями. Дано определение административного процесса, как правоотношений, складывающихся при осуществлении административного судопроизводства. Приведен перечень субъектов административно-процессуальных отношений. Отмечено мнения по совершенствованию законодательства, регулирующего данную сферу отношений.
Ключевые слова: административный процесс; административно-процессуальные отношения; субъекты; граждане; иностранцы; лица без гражданства.

The legal status of the subjects of the administrative process, which do not have the powers. The definition of administrative action as the legal relations arising in the course of administrative proceedings. The list of subjects of the administrative and judicial relations. Pointed thoughts on improving legislation regulating this sphere of relations.
Keywords: administrative process; administrative and procedural relationships; subjects; citizens; foreigners; stateless persons.

Важливе місце в галузі адміністративного права займає адміністративний процес. Наявність великої кількості наукових праць як українських, так і закордонних вчених з цих питань, прямо вказує на актуальність вивчення адміністративно-процесуальних відносин більш детально.
При цьому, аналізуючи судову практику судів адміністративної юрисдикції можна дійти до висновку, що частка справ за участі іноземних осіб, осіб без громадянства є доволі значною. Оскільки вищезазначені особи мають специфічний правовий статус, існують додаткові джерела їх правового регулювання, а також в деяких випадках застосовуються спеціальні правила міжнародної підсудності можна виділити ці судові справи у окрему групу наукового дослідження.

Свій вклад у розвиток даного інституту адміністративного права зробили В. Бевзенко, В. Тімашов, Г. Грянка, Н. Ченкова, М. Курило, Н.Чучкова, С. Ківалов, О. Муза та ін..

Відповідно до п.5 ч.1 ст.3 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний процес – це правовідносини, що складаються під час здійснення адміністративного судочинства [1, с.356]. Але адміністративне законодавство України не виділяє особливості провадження в адміністративних справах за участі іноземних громадян, осіб без громадянства, в окрему групу. КАС України містить положення, що розповсюджуються як на громадян України, так і осіб, які не мають правового зв’язку з нашою державою. Так, у ч.6 ст.6 зазначено, що іноземці, особи без громадянства та іноземні юридичні особи користуються в Україні таким самим правом на судовий захист, що і громадяни та юридичні особи України. Також, важливо зазначити положення, що закріплюють адміністративну процесуальну правоздатність іноземців, осіб без громадянства. Ч.1 ст.48 КАС України зазначає, що здатність мати процесуальні права та обов’язки в адміністративному судочинстві (адміністративна процесуальна правоздатність) визнається за громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, органами державної влади, іншими державними органами, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими і службовими особами,підприємствами, установами, організаціями. Також, положення ст.50 КАС України закріплюють за іноземцями, особами без громадянства право бути як позивачем, так і відповідачем (ч.2, ч.4 відповідно).

Основний закон України – Конституція, у ст.26 вказує на те, що іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов’язки, як і громадяни України, - за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України. Також, іноземці та особи без громадянства мають право на судовий захист (ст.6 КАС України), що є однією з гарантій демократичного правосуддя в Україні.

Стаття 183-5 (Особливості провадження у справах за адміністративними позовами з приводу видворення іноземців та осіб без громадянства) встановлює норми щодо примусового повернення та видворення зазначених осіб [3, с.171]. Але ця стаття, на мою думку, має певні недоліки. Так, у ч.1 зазначено, що позовні заяви зазначених осіб щодо оскарження рішень про їх примусове повернення в іншу країну подаються до адміністративного суду за місцем знаходження центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органу охорони державного кордону чи Служби безпеки України. Отже, в цьому випадку іноземні особи та особи без громадянства позбавлені права вибору місця розгляду справи, що прямо суперечить ч.2 ст.19 КАС України [2, с. 313].

Також, у ч.1 ст.19 КАС України, вказано, що адміністративні справи вирішуються адміністративним судом за місцезнаходження відповідача, що також викликає суперечку зі ст.183-5, тобто виключає можливість застосування правила, вказаного у ст. 19 КАС України. У цьому випадку розгляд справ щодо позовів з приводу видворення іноземців та осіб без громадянства за межі України, відбувається за місцезнаходженням позивача, тобто органу – суб’єкта владних повноважень.

Важливою є гарантія, що встановлюється ч.2 ст.68, щодо надання особі, яка не володіє державною мовою України, перекладача, якщо ця особа внаслідок неспроможності оплатити його послуги позбавляється судового захисту. У вказаній статті зазначається, що суд забезпечує цього учасника адміністративного процесу послугами перекладача і оплата за його дії здійснюється за рахунок коштів державного бюджету України. Тобто, в такому разі реалізується принцип рівності всіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом (ч.1 ст.7 КАС України).

Отже, аналізуючи таких суб’єктів адміністративно-процесуальних відносин як іноземці та особи без громадянства та їх правовий статус в адміністративному судочинстві можна сказати, що адміністративне законодавство вибудовує спеціальну систему норм права, що регулюють особливості участі зазначених осіб в адміністративно-процесуальних відносинах в Україні, надають їм певні права, рівнозначні правам, які мають громадяни України, та покладають на них деякі обов’язки, що притаманні лише цій категорії осіб.

Література

1. Ківалов С. До питання про співвідношення категорій «адміністративна юстиція», «адміністративний процес» та «адміністративне судочинство» / Право України. – 2013. - №5. – С. 354 – 361.
2. Чункова Н. Правове регулювання участі іноземних осіб у цивільному, господарському та адміністративному процесах України: порівняльна характеристика / Право України. – 2014. - № 1. – С. 310 – 316.
3. Муза О. Адміністративно-процесуальний статус суб’єктів, не наділених владними повноваженнями / Муза О. – 2013. – С. 167 – 175.