Форум Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка

УДК 342.95+347.998.85

ПРИНЦИП ОБОВ'ЯЗКОВОСТІ ВИКОНАННЯ СУДОВИХ РІШЕНЬ В АДМІНІСТРАТИВНОМУ СУДОЧИНСТВІ УКРАЇНИ

Мироненко Є.О., Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ

В статті розкрито зміст такого принципу адміністративного судочинства України, як обов’язковість судових рішень. Зроблено висновок, що обов'язковість рішень суду визнається однією з основних засад судочинства та забезпечує результативність адміністративного правосуддя, гарантує дотримання всіма учасниками суспільних відносин встановлених правил поведінки у державі, гарантує реалізацію правових норм, забезпечує їх примусове виконання усіма без винятку суб’єктами правовідносин.
Ключові слова: принципи, адміністративне судочинство, принципи адміністративного судочинства, судове рішення, виконання рішень суду

В статье раскрыто содержание такого принципа административного судопроизводства Украины, как обязательность судебных решений. Сделан вывод, что обязательность решений суда признается одним из основных принципов судопроизводства и обеспечивает результативность административного правосудия, гарантирует сдерживание всеми участниками общественных отношений установленных правил поведения в государстве, гарантирует реализацию правовых норм, обеспечивает их принудительное выполнение всеми без исключения субъектами правоотношений.
Ключевые слова: принципы, административное судопроизводство, принципы административного судопроизводства, судебное решение, выполнение решений суда

Maintenance of such principle of the administrative rule-making of Ukraine is exposed in the article, as obligatoryness of court decisions. Drawn conclusion, that the obligatoryness of decisions of court confesses one of basic principles of rule-making and provides effectiveness of administrative justice, inhibition of public relations of the set rules of behavior guarantees all participants in the state, guarantees realization of legal norms, a force implementation provides them by all without an exception subjects of legal relationships.
Key words: principles, administrative rule-making, principles of the administrative rule-making, court decision, implementation of decisions of court

Згідно з частиною другою статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року № 2453-VI [1] судові рішення, що набрали законної сили, є обов’язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об’єднаннями на всій території України.

Виконання судового рішення є невід’ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, зокрема, в рішенні у справі «Шмалько проти України» від 20 липня 2004 року було вказано, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43) [2].

Наприклад, у Рішенні Європейського суду з прав людини «Справа «Горнсбі проти Греції» від 19.03.1997р. також зазначено, що «виконання рішення, ухваленого судом, має розглядатися як складова частина «судового розгляду», важливість цього принципу в контексті адміністративного провадження - обов'язок адміністративних органів виконати рішення найвищого адміністративного суду держави» [3].
Таким чином, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов’язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

Тому не випадково, що однією із засад здійснення адміністративного судочинства є принцип обов’язковості виконання судових рішень.

В наукових працях основоположні ідей, засади здійснення правосуддя в цілому, у тому числі адміністративного судочинства були предметом дослідження багатьох вчених, зокрема В.Б. Авер’янова, В.М. Бевзенка, Е.Ф. Демського, С.В. Ківалова, А.М. Колодія, А.Т. Комзюка, О.В. Кузьменко, Т.О. Коломоєць, Р.С. Мельника, О.М. Пасенюка, В.Г. Перепелюка, С.В. Потапенка, О.Ф. Скакун, О.І. Харитонової та ін. Однак, питання змісту такого принципу адміністративного судочинства, як обов’язковість виконання судових рішень ще досліджено недостатньо. Тому метою написання статті є розкриття змісту такого принципу адміністративного судочинства, як обов’язковість виконання судових рішень.
Принцип обов’язковості виконання судових рішень передбачено ч.7 ст.7, ст. 14 КАСУ. Так, у ст. 14 КАСУ зазначено, що судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Судові рішення набирають законної сили за правилами ст. 254 КАСУ. Якщо суд у випадках, визначених ст. 256 КАСУ, допустив негайне виконання постанови, то така постанова є обов'язковою для виконання вже до набрання нею законної сили. Постанова або ухвала суду, що набрали законної сили, підлягають виконанню на всій території України. У ст. 258 закріплено, що за кожним судовим рішенням, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, за заявою осіб, на користь яких воно ухвалено, видається один виконавчий лист [4] .
Швидкий розгляд адміністративної справи та швидке виконання рішення суду є запорукою ефективності правосуддя. Це відображено зокрема і в рішеннях Європейського суду з прав людини, в Концепції вдосконалення судівництва для утвердження справедливого суду в Україні відповідно до європейських стандартів, затвердженої Указом Президента України № 361/2006 від 10 травня 2006 року. Так, у Концепції зазначено, що вирішення справи в суді без невиправданого і необґрунтованого зволікання є запорукою ефективного захисту особою своїх прав. У той самий час судовий захист, як і діяльність суду, не може вважатися дієвим, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням – відзначається у Концепції .

На особливості виконання судових рішень адміністративного суду звернута увага й Вищим адміністративним судом України. Так, у Постанові Пленумі Вищого адміністративного суду України «Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби» №3 від 13.12.2010р. зазначено, що «Державний виконавець зобов’язаний здійснювати необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом (стаття 5 Закону України «Про виконавче провадження»). Водночас, відповідно до пункту 2 частини першої статті 40 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчий документ, прийнятий державним виконавцем до виконання, за яким стягнення не провадилося або було проведено частково, повертається стягувачеві, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, і здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними. Тому судам слід ураховувати, що з огляду на зазначені законодавчі приписи виконавці мають право повертати виконавчі документи щодо виконання рішень адміністративних судів про стягнення з пенсійних органів та суб’єктів владних повноважень відповідних виплат пенсії, соціальної допомоги тощо у разі здійснення державним виконавцем усіх можливих дій, спрямованих на виконання рішення». [5]

Отже, обов’язковість судових рішень свідчить про їх імперативний (зобов’язуючий) характер, тобто всі висновки суду в адміністративний справі, викладені в ухвалі чи в постанові, мають бути беззаперечно виконані особами, яким це рішення адресоване. Обов'язковість рішень суду визнається однією з основних засад судочинства та забезпечує результативність адміністративного правосуддя, гарантує дотримання всіма учасниками суспільних відносин встановлених правил поведінки у державі, гарантує реалізацію правових норм, забезпечує їх примусове виконання усіма без винятку суб’єктами правовідносин. Тому, принцип обов’язковості судових рішень відіграє важливу роль в забезпеченні прав та свобод учасників адміністративного судочинства.

Література

1. Про судоустрій і статус суддів Закон України від 07.07.2010 р. [Електронний ресурс]. — Режим доступу : // http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2453-17
2. Шмалько проти України. Заява № 607500. Рішення Європейського Суду з прав людини від 20 липня 2004р. [Електронний ресурс]. — Режим доступу : // http://khpg.org/index.php?id=1103815248
3. Справа Горнсбі проти Греції. Рішення Європейського суду з прав людини від 19.03.1997р. [Електронний ресурс]. — Режим доступу : // http://uazakon.com/document/spart83/inx83637.htm
4. Кодекс адміністративного судочинства України від 06.07.2005р. [Електронний ресурс]. — Режим доступу : // http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2747-15
5. Постанова Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби» №3 від 13.12.2010р. [Електронний ресурс]. — Режим доступу : // http://voas.gov.ua/?action=news&id_news=417