Форум Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка

Національна модель адміністративної юстиції: запровадження європейських стандартів

Пилипенко М.В.,студентка
Навчально-науковий інститут права
ЛДУВС імені Е.О. Дідоренка

На сьогоднішній день інтеграція України в європейський правовий простір вимагає повномасштабного реформування правової системи на основі принципів та стандартів, що сформувалися на загальноєвропейському рівні. Здійснюючи реформи в державному управлінні, необхідно враховувати міжнародні та європейські стандарти, теоретичні положення, доктрини та позитивний практичний досвід зарубіжних держав.

За етимологічним походженням, термін «стандарт» тлумачиться як загальноприйнятий взірець, типова форма, норма, шаблон чого-небудь.

У сучасних умовах правові стандарти використовуються для адаптації національних правових систем у межах європейського правового простору до європейських міждержавних правових систем. Вони містять принципи та норми права, які визнані державами-учасницями у межах міждержавно-правових систем, зафіксовані у міжнародно-правових актах та документах і сприяють правовій інтеграції національних правових систем у міжнародну спільноту [4, 113].

Спеціальні комітети Ради Європи розробили Принципи адміністративного права, які визначають відносини між адміністративними органами та приватними особами.

Ці принципи мають на меті забезпечити ефективні засоби контролю за адміністративними актами та діями органів державного управління, які порушують права та інтереси громадян. Відзначається, що одним із таких способів є судовий контроль, який є неодмінним атрибутом держави, для якої визначальним є панування права та захист і повага прав людини. До цих засобів відносять: контроль як загальними, так і конституційними судами; адміністративний контроль, або як ще його називають, відомчий контроль, який полягає в контролі за діяльністю активної адміністрації вищестоящими державними органами, а також контрольна діяльність омбудсмена, уповноваженого парламентом здійснювати нагляд за діяльністю виконавчих та інших органів державної влади шляхом розгляду скарг громадян на дії цих органів чи їх посадових осіб, що порушують їх права.

Вказані принципи є своєрідними мінімальними гарантіями, стандартами, які гарантують мінімальний рівень захисту суб'єктивних прав громадян у державному управлінні.

Судовий контроль за органами державного управління, що здійснюється спеціальними адміністративними судами (переважно в країнах континентального права) або загальними судами (у країнах англосаксонського права як за адміністративними органами, так і органами адміністративної юстиції), має на меті забезпечити охорону та захист прав фізичних та юридичних осіб.

Основні вимоги до судового контролю, визначені у принципах адміністративного права Ради Європи:
- розгляд справи має відбуватись незалежним та об'єктивним судом (трибуналом), створеним відповідно до закону;
- справедлива адміністративна процедура, що проведена у розумні строки;
- справедливе та відкрите судове засідання;
- забезпечення ефективного засобу правового захисту.

Оскаржувати адміністративний акт у суді мають не лише особи, яким він був адресований, але й усі особи, законні права та інтереси яких порушені, незважаючи чи є цей акт індивідуальним засобом чи рішенням, чи актом, який стосується інтересів великої кількості людей, він повинен бути предметом судового розгляду щодо його законності [3, 11-12].

Ще також необхідно відзначити, що у відомому посібнику Ради Європи «Адміністрація і Ви» (1996 року) виділено такі основні принципи, що мають застосовуватися у взаємостосунках між громадянами та органами публічної адміністрації. Це принципи, якими адміністративні органи мають керуватися у своїй практиці:

- доступ до публічних послуг - право кожного звертатися до органів публічної влади, які, у свою чергу, зобов'язані діяти у належний спосіб. Належний спосіб розгляду цих звернень залежить від характеру останніх і визначається законом країни;

- право бути почутим - зацікавлені особи мають право подавати факти, аргументи чи свідчення. В свою чергу, органи публічної влади зобов'язані поінформувати зацікавлену особу у відповідний час і у відповідний спосіб про початок адміністративного провадження, а також про те, що зацікавлена особа має право надати факти, свідчення або докази;

- право бути представленим та право на допомогу - зацікавлена особа має право бути представленою, а також має право на допомогу протягом усього адміністративного провадження, в якому вона задіяна;

- розумний строк - обов'язок органів публічної влади проводити адміністративні провадження та приймати за його підсумками кінцевий адміністративний акт протягом розумно обґрунтованого часу [1, 9];

- повідомлення про підстави та засоби оскарження - адміністративний акт має бути повідомлений усім зацікавленим особам, а також містити підстави, на яких він був прийнятий, або містити чітке посилання на те, де викладені такі підстави. Викладення підстав має бути відповідне, чітке і достатнє. Акт повинен містити вказівки на можливі засоби його оскарження. Ці вказівки мають визначати природу відповідних засобів, органи, перед якими ці засоби можуть бути здійснені, часові межі для реалізації цих засобів;

- виконання адміністративних рішень - адміністративні рішення, які надають право чи захист інтересу приватної особи повинен бути виконаний впродовж розумного строку. Нездатність органів публічної влади діяти відповідним чином підлягає судовому або позасудовому розгляду та може бути підставою для компенсації [2, 3-4].

Кодекс адміністративного судочинства України, що набрав чинності 1 вересня 2005 року, законодавчо визначив усі основні принципи адміністративного судочинства, що повною мірою відповідають європейським стандартам адміністративної юстиції (судочинства) та регламентував утворення адміністративних судів для вирішення спорів, що виникають у сфері державного управління.

Кодекс хоч і не регулює відносини державної служби, але містить положення, які безпосередньо встановлюють вимоги до тих, хто працює в органах влади. Так, у ст. 2 цього Кодексу встановлені критерії, які будуть застосовуватись адміністративним судом для оцінки рішень чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень. До суб'єктів владних повноважень включаються органи державної влади і органи місцевого самоврядування, їх посадові службові особи, а також, в окремих випадках, інші суб'єкти, якщо органи державної влади делегують їм свої повноваження. Ці критерії виписані на основі рекомендацій Ради Європи, і за своїм змістом відповідають принципам адміністративної процедури. І хоча вони не адресовані безпосередньо до державних службовців, вони мають їх враховувати, адже ігнорування цих вимог може призвести до програшу справи в адміністративному суді [5, 5-7].

Але серед іншого, одним із найважливіших, на нашу думку заходів, спрямованих на приведення адміністративної юстиції до європейських стандартів є закріплення в нормах КАСУ серед джерел адміністративного судочинства рішень Європейського суду з прав людини.

З огляду на це, вважаємо доцільним редакцію частини 1 статті 5 КАСУ «Законодавство про адміністративне судочинство», щодо закріплення рішень Європейського суду з прав людини серед джерел адміністративного судочинства. Такє закріплення буде сприятиме: 1) впровадженню у вітчизняну систему адміністративної юстиції європейських стандартів адміністративного судочинства та відповідного європейського прецедентного права; 2) підвищенню ефективності розгляду адміністративних справ на предмет захисту прав та інтересів фізичних і юридичних осіб від їх порушень з боку органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб; 3) накопиченню судової практики, яка згодом буде покладена в законодавчі ініціативи, пов'язані із зміцненням верховенства права в державі та удосконаленням адміністративного судочинства України; 4) правовій експертизі адміністративними судами актів управлінського характеру суб'єктів владних повноважень на їх відповідність Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Крім того, європейське прецедентне право виявляє недоліки адміністративно-правового регулювання та виробляє рекомендації з їх негайного усунення.

Таким чином, треба зауважити, що інтеграція України в європейський правовий простір вимагає реформування правової, економічної системи та приведення її у відповідність до стандартів європейських інституцій. Європейські стандарти є тими вимогами, що забезпечують наближення правових систем та є важливим засобом гармонізації законодавства України та ЄС. Адаптація законодавства України - це перший етап тривалого процесу наближення національної системи права, включаючи також правову культуру, доктрину та судову і адміністративну практику, до системи права Європейського Союзу відповідно до критеріїв, що висуваються ЄС щодо держав, які мають намір приєднатися до нього.

Наявність різноманітних органів, що захищають права і свободи громадян, створює механізм, без якого неможливе функціонування правової держави. У різних країнах існують свої специфічні способи захисту публічних суб'єктивних прав громадян, але одним з найважливіших є інститут адміністративної юстиції, що служить ефективним засобом контролю за діяльністю органів виконавчої влади. Адміністративна юстиція є невід'ємною рисою правової держави, і створення її є завданням кожної демократичної держави.

Список використаної літератури:

1. Банчук О. Розумний строк розгляду справ у суді: європейські стандарти та українські реалії / О. Банчук // Адвокат. – 2005. – № 11. -С. 7–11.
2. В.В. Решота «Європейські стандарти адміністративної юстиції» [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.academy.gov.ua/ej/ej3/txts/POLITICHNI/07-RESCHOTA.pdf
3. Гнатовський М.М. Становлення та тенденції розвитку європейського правового простору: Автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук. (12.00.11) / Київський національний ун-т ім. Т. Шевченка. – К., 2002. – С. – 10-12.
4. Луць Л.А. Європейські міждержавні правові системи та проблеми інтеграції з ними правової системи України (теоретичні аспекти): Монографія. - К.: Ін-т держави і права ім. В.М.Корецького НАН України, 2003. - 304 с.
5. Хворостянкіна А. «Європейські стандарти адміністративного процесу» [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.justinian.com.ua/article.php?id=2014