Відправлено: 20.05.14 09:53. Заголовок: Осипова А.В., ДО ПИТАННЯ ПРО ОРГАНІЗАЦІЙНУ ПОБУДОВУ ТРАНСПОРТНОЇ МІЛІЦІЇ В УКРАЇНІ

ДО ПИТАННЯ ПРО ОРГАНІЗАЦІЙНУ ПОБУДОВУ ТРАНСПОРТНОЇ МІЛІЦІЇ В УКРАЇНІ

Осипова А.В., курсант
ЛДУВС ім. Е.О.Дідоренка

В Україні функціонує досить розвинена система транспорту, для нормальної і безпечної роботи якої першорядне значення має найсуворіше дотримання встановленого правопорядку, порушення якого не тільки дезорганізує управління рухом транспорту, але і може спричиняти людські жертви і заподіяння величезної матеріальної шкоди.

Статистичні дані державної-автомобільної інспекції України свідчать, що за минулий 2013 рік проблема травматизму та смертності під час дорожньо-транспортних пригод набула особливої актуальності в Україні [1]. Зазначимо, переважна більшість таких випадків, виникає через численні порушення правил дорожнього руху та ігнорування законів в сфері безпеки дорожнього руху з боку водіїв.

Дослідженню різних аспектів охорони громадського порядку та забезпечення громадської безпеки були присвячені роботи українських вчених-адміністративістів, зокрема: В.Б. Авер’янова, М.І. Ануфрієва, А.В. Войцеховського, В.К. Гіжевського, В.Л. Грохольського, Є.В. Додіна, В.К. Колпакова, Р.А. Калюжного, Л.В. Коваля, М.В. Коваліва, Я.Ю. Кондратьєва, М.В. Корнієнка, Ю.Ф. Кравченка, А.В. Мілашевича, Н.Р.Нижник, В.І. Олефіра, В.Л. Ортинського, О.І. Остапенка, І.М. Пахомова, С.В. Пєткова, Ю.І. Римаренка, В.Д. Сущенка, В.О. Шамрая.

Аналіз наукових праць, які стосуються організації охорони громадського порядку на транспорті, дає змогу в комплексі розглядати проблеми співвідношення питань організації охорони громадського порядку та забезпечення громадської безпеки на вокзалах, станціях, інших об’єктах пасажирської та вантажної інфраструктури.

Правовий статус органу виконавчої влади, яким є і органи транспортної міліції, включає такі елементи: мета, принципи, завдання, функції, повноваження, правові приписи, що регламентують його організаційно-штатну структуру, підпорядкованість, характер внутрішніх і зовнішніх взаємозв’язків та відповідальності. Саме такий елементний склад адміністративно-правового статусу органу виконавчої влади обрано для характеристики органів транспортної міліції.

У цій роботі розглянемо особливості організації транспортної міліції в Україні; висвітлимо проблемні питання щодо форм взаємодії транспортної міліції з іншими суб’єктами профілактики правопорушень на транспорті.

Адміністративно-правові відносини за участю транспортної міліції України у сфері профілактики правопорушень визначено як урегульовані адміністративно-правовими нормами суспільні відносини, які виникають під час попередження правопорушень на об’єктах залізничного, морського, річкового, повітряного транспорту та метрополітенів, а також виявлення та усунення факторів, що сприяють їх вчиненню.

До особливостей транспортної міліції на наш погляд слід віднести:

1) специфічний характер об’єктів її правоохоронної діяльності - залізничний, морський, річковий, повітряний транспорт та метрополітени, їх інфраструктура, права, свободи і законні інтереси громадян, права та інтереси суспільства й держави, які реалізуються на зазначених об’єктах;

2) система органів внутрішніх справ на транспорті побудована відповідно до організації транспортної системи країни (винятком є лише автомобільний та міський електротранспорт, а також трубопровідний транспорт);

3) складне підпорядкування, оскільки органи внутрішніх справ на морському, річковому, повітряному транспорті та з охорони метрополітенів мають функціональне та територіальне підпорядкування одночасно;

4) специфічна внутрішньо-організаційна структура транспортної міліції, яка, як правило, передбачає наявність чергової частини, відділу карного розшуку, слідчого відділу та підрозділу громадської безпеки [2].

Акцентуємо, що сучасна організаційна структура транспортної міліції не є досконалою. Оскільки чітка управлінська вертикаль діє лише щодо органів внутрішніх справ на залізничному транспорті, а органи внутрішніх справ на водному та повітряному транспорті перебувають у подвійному підпорядкуванні (у територіальних органів та відповідних лінійних управлінь на залізничному транспорті), останні з яких, на жаль, лише координують органи (підрозділи) внутрішніх справ на водному та повітряному транспорті.

Окремими дослідниками запропоновано вирішити зазначену проблему, шляхом оновлення організаційної побудови транспортної міліції за наступною структурою:

1) Департамент МВС на транспорті, у структурі якого будуть передбачені керівні обудовиргани (управління чи відділи) з питань організації, забезпечення та координації діяльності органів внутрішніх справ на залізничному, водному та повітряному транспорті, а також з охорони метрополітенів;

2) Управління МВС на транспорті в АРК, областях, містах Києві і Севастополі з відповідними керівними органами з питань організації, забезпечення та координації діяльності органів внутрішніх справ на залізничному, водному та повітряному транспорті, а також з охорони метрополітенів;

3) Відділи, відділення і пункти на об’єктах залізничного, повітряного, водного транспорту та з охорони метрополітенів.[3]

На наш погляд, запропонована організаційна побудова транспортної міліції є вдалою та потребує свого нормативного закріплення:

При цьому, під транспортною міліцією, слід розуміти систему органів (підрозділів), які входять до структури міліції, перебувають у територіальному та функціональному підпорядкуванні одночасно та виконують завдання щодо охорони та захисту прав, свобод і законних інтересів громадян, прав та інтересів суспільства й держави від протиправних посягань, охорони власності і громадського порядку, забезпечення громадської безпеки та протидії правопорушенням на об’єктах залізничного, морського, річкового, повітряного транспорту та метрополітену.

Профілактика транспортною міліцією правопорушень у сфері пасажирських та вантажних перевезень це система здійснюваних нею заходів соціального, спеціального та індивідуального характеру, спрямованих на недопущення їх вчинення на об’єктах залізничного, морського, річкового, повітряного транспорту та метрополітену, а також на усунення причин і умов (факторів), які їм сприяють.

Зміст та види взаємодії транспортної міліції з іншими суб’єктами з питань профілактики порушень на транспорті можна з’ясувати через її форми, під якими у цій роботі розуміється зовнішнє вираження правоохоронної діяльності.
Запропонована в цій роботі оновлена організаційна побудова транспортної міліції дозволить, на наш погляд впровадити в її діяльність низку альтернативних форм взаємодії служби з іншими суб’єктами профілактики адміністративних правопорушень у сфері пасажирських та вантажних перевезень. До таких форм слід віднести:

1) інформування про зміну оперативної обстановки на території обслуговування, а також про знайдені речі підозрілого походження;

2) обмін оперативно-розшуковою, оперативно-довідковою і криміналістичною інформацією з питань профілактики адміністративних правопорушень у сфері пасажирських та вантажних перевезень, а також відповідною архівною інформацією;

3) створення спільних банків даних про злочинців-гастролерів, „карманників”, шахраїв, місцем злочинної діяльності яких є місця масового скупчення громадян; осіб, які раніше вчиняли злочини у сфері пасажирських та вантажних перевезень;

4) спільні планування та реалізація профілактичних заходів на об’єктах залізничного, морського, річкового, повітряного транспорту та метрополітену;

5) проведення спільних оперативних засідань колегій, нарад, а також інструктажів з безпеки пасажирських та вантажних перевезень;

6) проведення спільних операцій по затриманню особливо небезпечних озброєних злочинних груп або окремих злочинців на об’єктах транспорту;

7) виконання запитів по кримінальних справах, справах оперативного обліку і матеріалах про адміністративні правопорушення;

8) сприяння в проведенні оперативно-розшукових заходів і процесуальних дій;

9) створення спільних слідчо-оперативних, оперативно-пошукових груп, оперативних заслонів, патрульних груп тощо;

10) створення спільних робочих груп для вивчення окремих проблем профілактики адміністративних правопорушень у сфері пасажирських та вантажних перевезень;

11) підготовка та видання спільних відомчих нормативних актів з питань профілактики адміністративних правопорушень у сфері пасажирських та вантажних перевезень;

12) організація і проведення спільних професійних навчань з питань профілактики адміністративних правопорушень у сфері пасажирських та вантажних перевезень.

Запропоновані в цій роботі, зміни організаційно побудови та форм взаємодії транспортної міліції з іншими суб’єктами профілактики правопорушень на транспорті зменшить кількість таких порушень на усіх видах транспорту, сприятиме покращенню транспортної дисципліни, позитивним чином відобразиться на аварійності в Україні.

Література.

1. Звернення Громадської колегії незалежних експертів з безпеки дорожнього руху [Електроний документ] // Сайт Депатраменту ДАІ МВС України. – Режим доступу: http://www.sai.gov.ua/ua/news/0/3461.htm. – 25.04.2014.
2. Бабакін В. М. Взаємодія транспортної міліції з іншими службами міліції, державними органами та громадськістю щодо профілактики адміністративних правопорушень [текст] / В. М. Бабакін // Вісник Запорізького юридичного інституту Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ. – 2008. – Вип. 1. – С. 95-103.
3. Бабакін В. М. Транспортна міліція: проблеми організаційної структури [текст] /В.М. Бабакін // Социально- правовые проблемы совершенствования законодательства Украины: история, теория и практика: материалы 60-й научной конференции профессорско-преподавательского состава и научных работников /Одесский национальный университет им. Мечникова. – Одеса, 2005. – С.132-136.