Відправлено: 16.05.14 14:50. Заголовок: Міщенко І.В., Суб’єкти адміністративного судочинства: деякі теоретичні питання

УДК 342.951

Суб’єкти адміністративного судочинства: деякі теоретичні питання

Міщенко І.В., слухач магістратури
ЛДУВС ім. Е.О. Дідоренка

Анотація. У статті автор розглядає деякі теоретичні питання суб’єктів адміністративного судочинства. Звертається увага на актуальність дослідження такого суб’єкту адміністративного судочинства як адміністративний суд.
Ключові слова: суб’єкт, адміністративне судочинство, суб’єкти адміністративного судочинства, учасники адміністративного судочинства, адміністративний суд.

Аннотация. В статье автор рассматривает некоторые теоретические вопросы субъектов административного судопроизводства. Обращается внимание на актуальность исследования такого субъекта административного судопроизводства как административный суд.
Ключевые слова: субъект, административное судопроизводство, субъекты административного судопроизводства, участники административного судопроизводства, административный суд.

Summary. In the article the author considers some theoretical questions of subjects of administrative proceedings. Attention is paid to the relevance of the research to the subject of administrative proceedings as an administrative court.
Key words: subject, administrative proceedings, administrative proceedings subjects, participants of the administrative proceedings, the administrative court.

Конституцією України до найважливіших завдань держави віднесено забезпечення прав і свобод людини. Саме права і свободи людини, їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави [1]. Реалізація цих конституційних положень значною мірою залежить від дієвого судового захисту, особливо адміністративними судами, компетенція яких стосується спорів за участю органів та посадових осіб, наділених державно-владними повноваженнями. Кодекс адміністративного судочинства України [2] становить законодавчу основу відправлення правосуддя адміністративними судами на захист прав, свобод громадян, законних інтересів юридичних осіб. Разом з тим, основні категорії і поняття, визначені нормами Кодексу адміністративного судочинства України, є неоднозначними. Вказане стосується і категорії суб’єкти адміністративного судочинства.

Проблеми запровадження адміністративної юстиції досліджували такі вітчизняні вчені, як В.Б. Авер’янов, І.П. Голосніченко, О.В. Кузьменко, О.В. Муза, Ю.С. Педько, А.В. Руденко, А.О. Селіванов, В.С. Стефанюк та інші.

Категорія «суб’єкт адміністративного судочинства» є ширшою за категорію «учасник адміністративного судочинства», оскільки охоплює не лише учасників, а й адміністративний суд як суб’єкт, що має адміністративну процесуальну правосуб’єктність. Крім того, суб’єктом адміністративного судочинства може бути будь-яка особа, що випливає з норми частини 2 статті 55 Конституції України, якою визначено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Виходячи із зазначеного, про категорію «учасник адміністративного судочинства» можна вказати як про ту, що постає складовою категорії «суб’єкт адміністративного судочинства» і охоплюється нею.

Застосування широкого підходу до визначення змісту категорії «суб’єкт адміністративного судочинства» надає підставу зазначити, що таким суб’єктом можна визначити будь-яку фізичну чи юридичну особу. Разом з тим, для того, щоб така особа реалізувала конституційне право звернення до адміністративного суду за захистом своїх порушених прав, свобод, законних інтересів, вона повинна мати правові можливості, які існують у формі передумов та умов звернення до адміністративного суду. Останні визначаються Кодексом адміністративного судочинства України і проявляються у адміністративній процесуальній правоздатності. До передумов звернення до адміністративного суду належать: а) наявність системи адміністративних судів та конкретного адміністративного суду, до якого може звернутись особа за захистом своїх порушених прав у публічно-правових відносинах, б) підсудність справи саме адміністративному суду.

Наукову та практичну значимість має проблема характеристики суб’єктів адміністративного судочинства як інституту процесуального права. Вирішення цієї проблеми зачіпає іншу концептуальну проблему характеристики адміністративного судочинства як окремої галузі права чи підгалузі адміністративного права. Науковий пошук у зазначеному напрямку має складати предмет окремого наукового дослідження, адже відповідь на сформульоване питання передбачає проведення глибокого аналізу правової природи процесуальних правовідносин, визначення місця у них адміністративних процесуальних правовідносин та виокремлення норм адміністративного процесуального права. О.Ф. Скакун виділяє адміністративно-процесуальне право як галузь процесуального права. Адміністративно-процесуальне право – система юридичних норм, що регулюють правовідносини, які складаються під час здійснення адміністративного судочинства в результаті оскарження в суді будь-яких рішень, дій чи бездіяльності представників влади. При цьому виділено окремо адміністративний процес і адміністративне судочинство [3, с. 369].

Структурування адміністративно-процесуального права має відбуватись у межах окремого наукового дослідження, однак проблема місця суб’єктів адміністративного судочинства у структурі адміністративно-процесуального права може бути визначене.

Суспільні відносини, учасниками яких виступають суб’єкти адміністративного судочинства, складають конкретний вид відносин – відносини, пов’язані із встановленням кола осіб, які можуть звернутись за захистом в адміністративних судах порушених прав, свобод і законних інтересів, конкретизацією їх правового статусу у ширших за обсягом відносинах - адміністративних процесуальних з приводу відправлення правосуддя засобами адміністративного судочинства. Про відносну самостійність процесуальних норм, якими визначається адміністративна процесуальна правосуб’єктність суб’єктів адміністративного судочинства свідчить: встановлення відповідних процесуальних категорій нормами-дефініціями (наприклад, «позивач», «відповідач», «адміністративний суд» тощо), визначення процесуальних повноважень конкретних суб’єктів, відокремлення норм стосовно учасників адміністративного судочинства у окрему главу 5. Отже, інститут суб’єктів адміністративного судочинства відповідає усім ознакам інституту права. Він розглядається як інститут процесуальної галузі права – адміністративно-процесуального права. Його ознаками є:

а) регулює конкретний вид суспільних відносин, пов’язаних із встановленням кола осіб, які можуть звернутись за захистом в адміністративних судах порушених прав, свобод і законних інтересів, конкретизацією їх правового статусу, а також статусу осіб, які беруть участь у адміністративному судочинстві;

б) має відносну самостійність, незалежність від інших інститутів права, а також можливість формування загальних понять у власних межах, тобто в межах видових явищ про що свідчить встановлення відповідних процесуальних категорій нормами-дефініціями, визначення процесуальних повноважень конкретних суб’єктів, відокремлення норм стосовно учасників адміністративного судочинства у окрему структурну складову
Кодексу адміністративного судочинства України – Главу 5;

в) наявна специфічність засобів правового регулювання, що означає специфіку прийняття суб’єктами рішень у справі та встановлення способів їх реалізації.

Дослідження сутності категорії «суб’єкт адміністративного судочинства» та необхідність визначення підходів щодо класифікації суб’єктів обумовлює потребу звернення до надбань окремих галузевих юридичних наук, в яких проблема змісту категорії «суб’єкт правовідносин» була певною мірою досліджена. Так, можливим є уточнення переліку груп суб’єктів. Зазначене стосується виділення зі складу осіб, що беруть участь у справі групи представників та групи органів і осіб, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб. Доцільність виділення цих груп осіб ґрунтується на тому, що кожна з них може взяти участь у судовому адміністративному процесі тільки як особа, що має відповідний конкретний статус (наприклад, статус захисника) чи має його набути за наявності певних умов (наприклад, статус представника).

У Главі 5 Розділу ІІ Кодексу адміністративного судочинства України учасники судового адміністративного процесу розділені на дві групи: 1) особи, які беруть участь у справі, 2) інші учасники адміністративного процесу. Такий поділ цілком виправданий, враховуючи місце кожної групи учасників у судовому адміністративному процесі та ті завдання, які вони виконують, але у межах загальних завдань процесу. Особи, які беруть участь у справі, є безпосередніми учасниками судового адміністративного процесу і без їх участі сам процес не може розпочатись. Інші учасники судового адміністративного процесу своєю участю або сприяють усебічному, повному, об’єктивному розгляду справи, або обслуговують процес. Їх участь обов’язкова за наявності визначених Кодексом адміністративного судочинства України підстав та прийняття відповідного рішення судом.

Виняток з цього правила становить секретар судового засідання, діяльність якого спрямована на виконання завдання щодо технічного супроводження процесу [4, с. 75-77]. Крім того, особи, які беруть участь у справі, мають рівні процесуальні права і обов'язки. Вони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.

Слід звернути увагу й на адміністративний суд як суб’єкт адміністративного судочинства, який доцільно розглядати у декількох аспектах. Насамперед, з позицій його існування як складової судової системи. Іншим аспектом постає адміністративна процесуальна правосуб’єктність адміністративного суду, яка відрізняється залежно від стадії судового адміністративного провадження та категорії справи. Наприклад, усі адміністративні справи в суді першої інстанції, крім випадків, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України, розглядаються і вирішуються суддею одноособово. Якщо предметом оскарження є рішення, дії чи бездіяльність Президента України, Кабінету Міністрів України, міністерства чи іншого центрального органу виконавчої влади, Національного банку України, їхньої посадової чи службової особи, виборчої комісії, члена цієї комісії, адміністративна справа розглядається і вирішується в окружному адміністративному суді колегією у складі трьох суддів [5]. Колегіально розглядається й адміністративна справа на стадії апеляційного оскарження.

Таким чином адміністративний суд як суб’єкт адміністративного судочинства є складним. Ним виступає як сам адміністративний суд, так і його посадова особа – суддя, що головує на засіданні з приводу розгляду адміністративної справи та приймає рішення у адміністративній справі, а також колегія суддів. Вважаємо, що саме адміністративний суд як суб’єкт адміністративного судочинства повинен стати предметом подальших наукових досліджень.

Література

1. Конституція України від 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.
2. Кодекс адміністративного судочинства України від 6 липня 2005 р. № 2747-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2005. – № 35-36, № 37. – Ст. 446.
3. Скакун О.Ф. Теорія держави і права (енциклопедичний курс): підручник / Скакун О.Ф. – Х.: Еспада, 2006. – 776 с.
4. Основи адміністративного судочинства в Україні: навчальний посібник / О.П. Рябченко, В.І. Бутенко, М.М. Ясинок, Л.Г. Лічман, С.О. Погрібний. – Суми: МакДен, 2008. – 200 с.
5. Кодекс адміністративного судочинства України: науково-практичний коментар у 2 т. / за заг. ред. Р.О. Куйбіди]. – К.: Книга для бізнесу, 2007. – Т. 1. – 552 с.