Відправлено: 15.05.14 08:25. Заголовок: Дворниченко А. Поняття та сутність дрібного хуліганства: питання формулювання дефініцій

Поняття та сутність дрібного хуліганства: питання формулювання дефініцій

Дворниченко А., студентка магістратури
ЛДУВС ім. Е.О.Дідоренка

Стаття 3 Конституції України проголосила що, людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, тому держава несе відповідальність перед суспільством в частині зміцнення громадського правопорядку. Одним з найбільш поширених посягань на громадський порядок є дрібне хуліганство, яке обмежує права громадян на недоторканність особи, відпочинок, спокій тощо. Правовим засобом охорони громадського порядку виступає інститут адміністративної відповідальності.

Необхідність наукового аналізу дрібного хуліганства викликана тим, що у правозастосовній діяльності має місце не точна юридична кваліфікація правопорушення, що спричиняє труднощі при розгляді справи або викликає зловживання з боку правозастосовників.

Проблема адміністративно-правової відповідальності за дрібне хуліганство досліджувалась в працях зарубіжних та вітчизняних вчених, зокрема: В.Б. Авер’янова, Ю.П. Битяка, А.С. Бурцева, Л.Н. Волкової, О.Г. Горскіної, Р.А. Калюжного, С.В. Ківалова, С.Г. Стеценка та інших.

Проведені ними дослідження внесли значний внесок у науку, дали певні рекомендації для практики. Проте, у визначенні поняття дрібного хуліганства у чинному КУпАП, законодавець використовує лише загальні формулювання, які не дозволяють достатньою мірою конкретизувати зміст дій, які утворюють склад відповідальності за дрібне хуліганство. Тому ми вважає доречним розглянути питання щодо змісту уточненого нормативно-правового визначення поняття дрібного хуліганства.

Чинний Кодекс України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) визначає дрібне хуліганство як нецензурну лайку в громадських місцях, образливе чіпляння до громадян й інші подіб¬ні дії, що порушують громадський порядок і спокій громадян [2]. Зазна¬чене визначення у КУпАП не можна охарактеризуватись як однозначне й вичерпне, оскільки воно містить ряд тер¬мінів, які не отримали законодавчого закріплення, проте мають неодно¬значне тлумачення.

На сьогодні КУпАП як основний правовий акт, у якому сконцентрована домінуюча кількість адміністративних норм, мало відповідає умовам нової адміністративної ідеології, що започаткована в Концепції адміністративної реформи в Україні (від 22.07.1998) та поступово втрачає своє значення як інструмент забезпечення законності і потребує ґрунтовного оновлення [9, с. 85]. Розв’язати проблему відповідності КУпАП новим соціально-економічним реаліям має розробка нового кодексу, яка передбачена концепцією. У зв’язку з цим своєчасною є потреба удосконалення нормативно-правового визначення дрібного хуліганства.

Дрібне хуліганство, з юридичної точки зору є компле¬ксним поняттям зі специфічним змістом. Для чіткого його розуміння видається доцільним звернутися до довідкової літератури.

У «Словнику російської мови» С.І. Ожегова хуліганство визнача-ється як поведінка, що демонструє явну неповагу до суспільства, до гідності людини, грубе порушення громадського порядку, безчинст¬во [12, с. 871]. У «Великому тлумачному словнику сучасної української мови» поняття «дрібне хуліганство» визначено як грубе порушення правил громадського порядку, загальноприйнятих норм поведінки [4, с. 698].

На нашу думку, з метою унеможливлення вільного тлумачення норм законодавчих актів, до поняття «дрібне хуліганство» повинні входити елементи, які мають єдине і чітке визначення та закріп¬лення в законодавчих актах України, адже, як справедливо зазначив М.І. Панов: «Атрибутом термінології закону повинно стати правило однозначності, коли один термін відповідає тільки одному поняттю» [13, с. 23].

Підтримання громадського порядку гарантує спокій громадянам, тому виділення спокою громадян в якості самостійного об'єкта адміністративно-правової охорони, як це зазначено у статті 173 КУпАП є недоцільним.

Розглядаючи зміст і доречність використання словосполучення «нецензурна лайка» стосовно дрібного хуліганства, відзначимо, що сучасні філологи замінюють його словосполученням «обсценна лексика», оскільки мат є її різновидом. Обсценна лексика входить до складу інвективної лексики, яка представляє собою слова і вирази, що містять у своїй семантиці, експресивному забарвленні і оціночному компоненті зміст наміру мовця принизити, образити, збезчестити, зганьбити адресата мовлення або третю особу, зазвичай супроводжуване наміром зробити це в якомога більш грубій і цинічній формі. Інвективна лексика, в свою чергу, є частиною ненормативної лексики [11, с. 18].

Що ж таке ненормативна лексика? Головна проблема в тому, що в це поняття вкладаються два різних зміста. По-перше, це слова і вирази, вживання яких в спілкуванні порушує норми суспільної моралі. Причому це можуть бути, скажімо, взяті з жаргонів або діалектів слова та вирази, а можуть бути цілком літературні, проте вживання цих слів по відношенню до конкретної людини у конкретній комунікативній ситуації суперечить нормам суспільної моралі у тій же мірі. По-друге, це слова і вирази тільки першої групи (жаргонні, діалектні, взагалі стоять поза межами літературної мови) [11,с. 16]. Таким чином, термін «ненормативна лексика» двозначний і не цілком чіткий, в той час як з інвективною лексикою все цілком зрозуміло.

До інвективної лексики належать, зокрема: лайлива не літературна лексика, найчастіше взята з жаргонів і діалектів; обсценна лексика; грубо просторічна лексика, що входить до складу літературної мови; літературні, але ненормативні слова і вирази 1, 2, 3 і 5 розрядів, де 1 розряд - слова та вирази, з самого початку позначають антигромадську, осуджувану діяльність: бандит, шахрай; 2 розряд - слова з яскраво вираженим негативним забарвленням: расист, ворог народу; 3 розряд - назви професій, що вживаються в переносному значенні: кат, м'ясник; 5 розряд - дієслова що засуджують або мають навіть пряму негативну оцінку: вкрасти, хапнути [11, с. 45-48].

Останнім часом використання нецензурної лайки отримало величезне поширення у повсякденному житті. Виправлення становища тут можливе не стільки за допомогою правових заходів, скільки заходів виховних, загального підвищення культури . Враховуючи значну поширеність нецензурної лайки в спілкуванні між людьми, боротьба з подібним правопорушенням набуває особливої актуальності. Результати вивчення 808 справ про адміністративне правопорушення за 2012 рік у Луганській області, передбачені ст. 173 КУпАП, за якими було винесено рішення, показали, що в 90,0 % випадків нецензурна лайка була складовою об'єктивної сторони дрібного хуліганства [6].

Виходячи з формулювання поняття дрібного хуліганства, нецензурна лайка з боку правопорушника повинна бути в громадському місці, тобто в місці спілкування людей з метою задоволення їх різних життєвих потреб. До теперішнього часу в юридичній літературі загальновизнане поняття громадського місця відсутнє. Це не дозволяє з необхідною чіткістю віднести конкретне місце до зазначеної категорії. У нормативних правових актах даний термін вживається досить часто, і вчені наводять різні визначення громадського місця.
Розгорнуте тлумачення поняття «громадське місце» свого часу давав А. П. Клюшниченко, розрізняючи постійні і тимчасові громадські місця, критерієм поділу яких є їх призначення як місць обов’язкових для спілкування людей, а не кількості осіб, які перебувають в них в будь-який момент функціонування [7, с.16].

На думку Ю. М. Козлова, дрібне хуліганство може відбуватися в будь-якій сфері суспільного життя: в побуті, на роботі; в будь-якому місці, де знаходяться люди (громадське місце): у квартирі, на вулиці, в транспорті, на підприємстві [10, с. 819]. Відзначимо, що в квартирі дане правопорушення може бути здійснено але, наприклад, при викиданні з вікна предметів або відправленні з вікна природних потреб [5, с. 24].
Не можна не відзначити, що у ряді дослідників викликає сумнів використання словосполучення «нецензурна лайка». У зв'язку з тим, що вже тривалий час у нашому суспільстві немає будь-якої цензури, слово «нецензурна» в даному контексті видається не коректним і не несе вірного смислового навантаження.

Крім того, враховуючи відсутність загальновизнаного поняття громадського місця, і щоб уникнути виникнення у правозастосовників у цьому зв'язку питань при кваліфікації протиправних дій пропонуємо змінити формулювання ознаки «нецензурна лайка в громадських місцях» на «публічне вживання інвективної лексики», тобто яке відбувається в присутності публіки, людей.

Розглядаючи таку ознаку дрібного хуліганства як «образливе чіпляння до громадян» яка міститься в чинному КУпАП, відзначимо, що через свій оцінний характер вона може трактуватися досить широко. Можливо, це пояснюється відсутністю офіційних роз'яснень з приводу змісту цієї ознаки дрібного хуліганства. Найчастіше в коментарях до складу дрібного хуліганства автори під «образливим чіпляння до громадян» розуміють наступні дії: настирливе смикання і хапання за одяг; ведення розмов непристойного характеру; непристойні жести; оголення статевих органів; плювки; дотик до інтимних місць; штовхання; умисне пускання тютюнового диму в обличчя та інші дії, що обмежують чиюсь волю [8, с. 405].

У зв'язку з цим враховуючи, що розвиток суспільства породжує нові прояви правопорушень даної категорії, було б доцільно включити поняття «образливе чіпляння до громадян» у зміст поняття «та інші дії, що порушують громадський порядок».

На нашу думку, потрібно провести всеукраїнське якісне дослідження серед правозастосовників, в якому вони повинні на основі професійного досвіду та практики зазначити які дії, крім прямо закріплених у законі кваліфікуються як дрібне хуліганство. Так, проаналізувавши можна законодавчо закріпити перелік «інших дій» для того щоб уникнути застосування розсуду при кваліфікації даного правопорушення з боку уповноважених осіб та вносити зміни до нього в міру появі нових проявів дрібного хуліганства.

Переходячи до такої ознаки дрібного хуліганства, як умисне знищення або пошкодження чужого майна, відзначимо, що в сучасні редакції не міститься навіть натяку на цю ознаку, однак воно виступає як спосіб вчинення аналізованого адміністративного правопорушення, а відносини власності є додатковим, альтернативним об'єктом посягання.

Під пошкодженням розуміється протиправне заподіяння шкоди чужому майну, що спричинило часткове позбавлення його економічної, господарської цінності і неможливість тимчасово (до відновлення або виправлення) використовувати його за своїм цільовим призначенням. На відміну від знищення, що означає невідновні втрату майна, пошкодження являє собою лише якісне погіршення предмета, яке може бути усунене шляхом реставрації, ремонту тощо.

Зіставлення висловлених в юридичній літературі суджень з приводу трактування й відмінностей понять пошкодження та знищення майна свідчить про то, що більшість авторів вбачають у знищенні майна повну втрату її економічної, господарської цінності, внаслідок чого воно стає непридатним для використання за цільовим призначенням [5, с. 27].

Таким чином, пропонуємо викласти ст. 173 КоАП України, що передбачає адміністративну відповідальність за дрібне хуліганство, в такій редакції: «публічне вживання інвективної лексики, знищення або пошкодження чужого майна та інші дії, що порушують громадський порядок».

Список використаних джерел:

1. Конституція України // Відомості Верховної Ради України. – 1996. - №30. – Ст. 141
2. Кодекс України про адміністративні правопорушення // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1984. – Додаток до №51. – Ст. 1122
3. «Про заходи щодо впровадження Концепції адміністративної реформи в Україні» : Указ ПУ від 22.07.1998 № 810 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/810/98/page
4. Великий тлумачний словник сучасної української мови [уклад.: голов. ред. В.Т. Бусел.] – К.; Ірпінь: ВТФ «Перун», 2002. – 1440 с.
5. Горскина О.Г. Административная ответственность за мелкое хулиганство: Дис…. кандидата юрид. наук: 12.00.14 – О., 2011. – 170 с.
6. Дворниченко А. Урбанистические факторы мелкого хулиганства в городах Луганск и Львов. – Луганск, 2013 – с. 12
7. Клюшниченко А. П. Административная ответственность за хулиганство и проступки на почве пьянства (по материалам практической деятельности органов МВД Украинской ССР): автореф. дис… д. ю. н. – Москва, 1969. – 36 с.
8. Кодекс України про адміністративні правопорушення : Науково-практичний коментар / Р. А. Калюжний, А. Т. Комзюк, О. О. Погрібний та ін.; - К.: Всеукраїнська асоціація видавців "Правова єдність", 2008. - 781 с.
9. Колпаков В.К. Кодекс України про адміністративні правопорушення: пошук нової парадигми // Право України. – 2004. – № 2. – С. 85–89.
10. Комментарий к Кодексу Российской Федерации об административных правонару¬шениях / Под ред. Ю. М. Козлова. М., - 2002. - С. 819.
11. Понятие чести и достоинства, оскорбления и ненормативности в текстах права и средств массовой информации / Авт.- сост. А.А. Леонтьев, В.Н. Базылев, Ю.А. Бельчиков, Ю.А. Сорокин; науч. редак. А.Р.Ратинов – М.: Фонд защиты гласности, 1997. – 88 с.
12. Толковый словарь русского языка [сост. С.И. Ожегов, Н.Ю. Шведова]. – М.: АЗЪ, 1997. – 940 с.
13. Шевченко А. Є. Дрібне хуліганство як вид адміністративного правопорушення (питання теорії та практики) : монографія. – Київ : "МП Леся", 2012 . – 171 с.