Відправлено: 15.05.14 06:29. Заголовок: Бортнікова А.ОСНОВНІ НАПРЯМИ УДОСКОНАЛЕННЯ ПРАВОВИХ ОСНОВ УЧАСТІ ДЕРЖАВНОЇ ПОДАТКОВОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ

УДК 342.9

ОСНОВНІ НАПРЯМИ УДОСКОНАЛЕННЯ ПРАВОВИХ ОСНОВ УЧАСТІ ДЕРЖАВНОЇ ПОДАТКОВОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ В АДМІНІСРАТИВНОМУ СУДОЧИНСТВІ

Бортнікова А.Г., студентка магістратури Луганського державного університету внутрішніх справ ім. Е.О. Дідоренка

Анотація
Стаття присвячена висвітленню проблем, що перешкоджають ефективному вирішенню податкових спорів за участі органів державної податкової служби, недоліках у роботі адміністративних судів та особливостях судового процесу при вирішенні податкових спорів.
Ключові слова: податковий спір, орган державної податкової служби, платник податків, адміністративний суд, інстанція.

Аннотация
Статья посвящена освещению проблем, препятствующих эффективному решению налоговых споров с участием органов государственной налоговой службы, недостатках в работе административных судов и особенностях судебного процесса при решении налоговых споров.
Ключевые слова: налоговый спор, орган государственной налоговой службы, налогоплательщик, административный суд, инстанция.

Summary
The article is devoted lighting problems, impeding effective solution tax disputes involving the State Tax Service, deficiencies in the work of administrative courts and features trial in solving tax disputes.
Key words: tax dispute, the state tax service, taxpayer, Administrative Court, instance.

Пошук шляхів удосконалення вирішення податкових спорів є важливим питанням, порушеним через ряд причин. По-перше, ця проблема безпосередньо торкається інтересів держави та громадян. По-друге, специфіка податкових спорів пов’язана з великою кількістю нормативно-правових актів, які містять прогалини, неузгодженості і тому породжують численні юридичні конфлікти між податківцями та платниками податків.

Необхідність участі органів державної податкової служби в судовому розгляді пов’язана з недосконалістю чинного законодавства, фіскальної системи, а отже і постійної потреби у вирішенні податкових спорів з платниками податків. Прийнятий у 2011 р. Податковий кодекс України вніс свої корективи в роботу податкових органів і, на нашу думку, надав органам державної податкової служби більших можливостей щодо контролю платників податків, а відповідно і можливостей останнім йти до адміністративного суду з позовами щодо порушення податкового законодавства.

Також, спираючись на суддівський досвід розгляду податкових спорів Вищого адміністративного суду України, можна зазначити, що переважна більшість судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, які переглядаються цією інстанцією, задовольняє позовні вимоги платників податків [1, c.7].

Звичайно, говорячи про недоліки в роботі органів державної податкової служби, мається на увазі, у першу чергу, роботу представників цих органів у суді, а саме – працівників юридичних підрозділів державної податкової служби, які згідно зі своїми функціональними обов’язками повинні проводити роботу з платниками податків з метою досудового врегулювання спору або представляти інтереси державної податкової служби у судах. Як свідчить практика, саме завдяки належному професійному юридичному супроводженню виграються податкові спори в адміністративних судах України.

Щоб подолати проблему збільшення кількості податкових спорів, не можна не звернути увагу і на недоліки адміністративних судів, які своїм не завжди професійним підходом до вирішення спорів за участі податкових органів створюють практику прийняття рішень, що постійно оскаржуються

Як свідчить практика розгляду податкових спорів в адміністративних судах за останні роки [2, c.6], судді допускають помилки, пов’язані з неоднозначним трактуванням податкового законодавства та недотриманням судової процедури розгляду справ згідно з Кодексом адміністративного судочинства України. Поширеними порушеннями з боку суддів у податкових спорах є:
- порушення правил підсудності;
- вихід за межі компетенції (у тому числі розгляд судами справ по суті, які мають розглядатися в порядку цивільного чи господарського та кримінального судочинства);
- прийняття рішень у справах без з’ясування обставин, на які вказували у своїх актах вищі судові інстанції;
- порушення норм Кодексу адміністративного судочинства України щодо порядку прийому апеляційних та касаційних скарг;
- порушення строків відкриття провадження у справі (адміністративні справи з податкових спорів мають розглядатися протягом розумного строку, але не більше двох місяців з дня відкриття провадження у справі) та ін.

Така велика кількість критики щодо непрофесійності суддів вимагає конкретних кроків удосконалення роботи суду, що зменшить кількість скарг на рішення адміністративних судів з податкових спорів, а саме:
- постійне використання роз’яснень практики Вищого адміністративного суду України і Верховного суду України з податкових спорів;
- удосконалення процедур взаємодії між Вищим адміністративним судом України і Верховним судом України з метою отримання інформації про результати перегляду судових рішень та розробки спільних роз’яснень зі спірних питань податкового законодавства;
- систематичне вивчення причин скасування рішень суду, причин оскарження судових рішень;
- підвищення професійного рівня суддів шляхом проведення спеціальних тренінгів та круглих столів з питань однакового застосування податкового законодавства, а також навчання суддів з податкової спеціалізації у Академії суддів України.

Щодо судового процесу у справах за участі податкових органів, то можна стверджувати, що прийняття Податкового кодексу України дало можливість вдосконалити та упорядкувати окремі нюанси подання податкових позовів до суду. Наприклад, у статті 20 Податкового кодексу [3] передбачено конкретні випадки, коли органам державної податкової служби можна звернутися до суду для вирішення податкового спору.

Також, у зв’язку з прийняттям Податкового кодексу України Кодекс адміністративного судочинства України було доповнено статтею 183-3, «Особливості провадження у справах за зверненням органів державної податкової служби» [4], якою передбачено скорочене провадження у справах за поданням органів державної податкової служби у наступних випадках: зупинення видаткових операцій платника податків на рахунках платника податків; підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків; стягнення коштів за податковим боргом.

Провадження у справах, порушених за поданням податкових органів, є окремим видом судового провадження, відмінним від загального (позовного). Сторонами такого провадження є заявник (орган державної податкової служби, що вніс подання) та відповідач – платник податків, стосовно якого таке подання внесено. Загальні норми Кодексу адміністративного судочинства України до провадження на підставі подання податкового органу застосовуються лише в частині, що не суперечить спеціальним нормам статті 183-3 цього Кодексу [5].
Згідно з частиною третьою статті 106 Кодексу адміністративного судочинства України суб’єкт владних повноважень при поданні адміністративного позову зобов’язаний додати до позовної заяви доказ надіслання відповідачу і третім особам копії позовної заяви та доданих до неї документів. Оскільки статтею 183-3 цього Кодексу не встановлено інше, зазначене правило поширюється і на випадки звернення податкового органу з відповідним поданням.

Проте Кодексом адміністративного судочинства України не передбачено можливість одночасного розгляду справи як у порядку позовного, так і в порядку особливого провадження. Тому якщо суд відмовить у прийнятті подання, повторне звернення заявника з таким самим поданням у порядку скороченого провадження неможливе. У цьому випадку орган державної податкової служби має право звернутися з тими самими вимогами до суду тільки в загальному порядку.

Зважаючи на актуальність проблеми вдосконалення судової процедури за участі податкових органів, необхідно зазаначити і про питання доцільності створення в Україні податкових судів, про що неодноразово згадувалося в наукових дослідженнях як до, так і після прийняття Податкового кодексу.

Можливість створення податкового суду в Україні запозичена з досвіду інших держав, наприклад Сполучених Штатів Америки [6]. В Україні багато науковців підтримують думку щодо можливості створення спеціальних судів для вирішення податкових спорів, пояснюючи такий крок необхідністю створення інституту податкових судів, які спеціалізувалися б виключно на розгляді справ про порушення податкового законодавства [7, c.11-12], [8, c.12], оскільки будь-яка судова процедура є тривалою і велике накопичення судових справ різного характеру не дає змогу оперативно розглянути спірні питання податкового законодавства [9, c.164].

Ми, зі свого боку, підтримуємо думку інших науковців [10, c.11], [11, c.213] про недоцільність сьогодні створювати спеціалізовані податкові суди, тому що:
1. В Україні вже існує судова палата Вищого адміністративного суду України з розгляду справ, що виникають з податкових відносин.
2. Якщо сьогодні йдеться про недостатність суддів-фахівців у податковій сфері (і це при існуванні спеціальної судової палати), то неможливо оперативно задіяти набагато більшу кількість таких суддів для системи податкових судів.
3. Для створення системи податкових судів необхідно пройти багато процедурних моментів, пов’язаних з внесенням змін у чинне законодавство та необхідністю виділення великої кількості бюджетних коштів на створення таких судів.

На нашу думку, доцільніше вдосконалити роботу судової палати Вищого адміністративного суду України з розгляду справ, що виникають з податкових відносин, аніж створювати нову гілку судочинства.

Так, однією зі сторін при вирішенні податкового спору в суді є органи державної податкової служби. Вони як представники держави захищають її інтереси, поповнюючи при цьому державний бюджет відшкодованими платниками податків коштами. Тому для вирішення податкових спорів важливим є крок до удосконалення роботи органів Державної податкової служби України.

Література:

1. Усенко Є. У судові рішення має бути закладено принцип справедливості / Є. Усенко // Вісник податкової служби України. – 2013. – № 34. – С. 7–8.
2. Примаченко О. Адміністративні суди України. Підсумки і наслідки роботи / О. Примаченко // Дзеркало тижня. – 2009. – № 13. – С. 6.
3. Податковий кодекс України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI // Офіційний вісник України. 2010 10 грудня, – № 92. Том 1. С. 9 Стаття 3248. Код акта 53775/2010.
4. Кодекс адміністративного судочинства України // Відомості Верховної Ради України. –2005. – № 35– 36, 37 – Ст. 446.
5. Про особливості провадження у справах за зверненням органів державної податкової служби: Лист Вищого адміністративного суду України №149/11/13-11 // Баланс вiд 07.03.2011 р. – № 19. – С. 8.
6. Податковий суд – організація та юрисдикція [Електронний ресурс].– Режим доступа: http://lib.rada.gov.ua/LibRada/static/LIBRARY/catalog/law/usa038.txt
7. Руснак Ю.І. Адміністративно-юрисдикційна діяльність органів Державної податкової служби України: автореф. дис. за спец. 12.00.07 / Ю.І. Руснак. Ірпінь, 2004. – 21 с.
8. Оніщик Ю.В. Правовий статус організації – платника податку: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юридич. наук: спец. 12.00.07 / Ю.В. Оніщик. – Ірпінь, 2008. – 21 с.
9. Трофімова Л.В. Організаційно-правове забезпечення діяльності юридичних підрозділів органів Державної податкової служби України: дис. за спеціальністю 12.00.07 «Теорія управління; адміністративне право і процес; фінансове право» / Трофімова Л.В. – Ірпінь, 2003. – 204 с.
10. Греца Я. В. Правовий механізм реалізації та захисту прав і законих інтересів суб’єктів податкових правовідносин: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд.юридич.наук : спец. 12.00.07 / Я. В. Греца. – Київ, 2006. – 20 с.